Уже Софія відструменіла… – Василь Стус

Уже Софія відструменіла,

відмерехтіла бузковим гроном.

Ти йшла до мене, але не встигла

за першим зойком, за першим громом.

Немов почвара в пекельнім колі,

довкола ж тіні, довкола кволі.

Благословляю твою сваволю,

дорого долі, дорого болю.

Сніги і стужа. Вітри й морози.

Гудки і крики. Чорні прокльони.

Собачий гавкіт. Крик паровоза.

І закмашини і заквагони.

Шпали і фари, пси і солдати,

рейки, і пруття, і загорода.

Впали і хода. Встали і хода.

В плечі штовхають нас автомати.

Квадратне серце — в квадратнім колі,

в смертнім каре ми падемо долі.

Благословляю твою сваволю,

дорого долі, дорого болю.

На всерозхресті люті і жаху,

на всепрозрінні смертного скрику

дай, Україно, гордого шляху,

дай, Україно, гордого лику!

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: