Основні віхи життя й творчості Богдана-Ігоря Антонича

 

5    жовтня 1909 р.— майбутній поет народився на Лемківщині, у селі Новиці Горлицького повіту, у сім’ї священика Василя Кота; батько змінив прізвище незадовго перед народженням єди­ного сина.

1928-1934 рр.— навчання у Львівському університеті.

1931 р.— перша збірка «Привітання життя».

1934 р.— збірка «Три перстені».

1936 р.— збірка «Книга Лева».

6     липня 1937 р.— поет раптово помирає.

1938 р.— посмертні книги «Зелена Євангелія» і «Ротації».

 

Закінчення університету збіглося в Антонича з видатною по­дією в його житті — виходом у світ другої збірки «Три перстені». Ця книжка поставила Антонича в перший ряд західноукраїн­ських письменників. У ній були вже всі малярські відкриття, філософські розгалуження, блискучі мовні перемоги його поезії. Простота «Трьох перстенів» співвідноситься з образною ускладне­ністю деяких інших його творів, як промінь сонця з променями прожекторів у тумані.

Б.-І. Антонич під час отримання літературної премії Львів­ського товариства письменників та журналістів 31 січня 1934 р. за свою збірку «Три перстені» шокував шанувальників поезії несподіваними для них міркуваннями: «Я не мандолініст ніякого гуртка. Не вистукую верблів на барабані дерев’яного пафосу. Знаю добре, що криця й бунтарство, котурни й сурми наших поетів — це здебільше векслі без покриття». Не тільки читачі, а й пись­менники були збентежені таким відвертим зізнанням, яке йшло врозріз із традиційним уявленням про роль і місце національного митця в культурі бездержавної нації, власне України