ЕЛЕГІЯ АТРАКЦІОНІВ

Із чорного стебла баска 
сівба важких басів, 
і флейти метушня баска 
на рині голосів. 

Різкий плижок, зухвалий скік, 
сухий, як дріб, галоп, 
і флейт одчай, цих флейт баских 
над ямами синкоп. 

Крутися, світ, крутися, цирк, 
крутися, карусель! 
І гостроверхий фейєрверк 
злітає над усе. 

І день — у смерк, і ніч — у смерк, 
і серце — нічичирк. 
Крутись, скажений фейєрверк, 
Крутись, скажений цирк! 

І око юрб проколоте 
на шпагах тисяч ламп. 
Крутись, прокляте коло те. 
Такт! 
Темп! 
Чи довго прокрутишся так тут, 
невже не спадеш, 
невже? 
Кожен вигиб і темпу, і такту 
віддрукує капельмейстерський жест. 

Віддрукує і занотує: 
стій! 
На кожну ноту, на ту є 
карб 
свій. 

І пізнаєш уперту математику 
пароксизмів захвату і журб. 
Товаришу, 
друже, 
братику — 
в кожного є свій карб. 

Кожному ноту нажебрано, 
і іншої буть не могло б, 
і рипить між іржавими ребрами 
серця сухий суглоб. 

Серце! Крутися, хитайся, 
хитайсь, вигинайсь шкереберть! 
Із губ акробата-китайця 
струмочком сповзає смерть. 

Захлинувся ковтками конвульсій, 
завертівсь на блискучій косі, 
і зчепилися в спільному пульсі 
серця 
усі. 

Горло горбом напнеться, 
втнеться крик, 
як звисне, мов флаг, із трапецій 
чорний людський язик. 

Скрикне тоненько панійка. 
Тоді націляйся й лети, 
в зойки розпачливі, паніко, 
зімни їхні голі роти! 
Слину і сльози виточи, 
губи в гримаси зміси! 
Розгойдались, мов трупи иа ниточках, 
голоси. 

1927.