Нічний рейс
Ю.Я.
Підноситься зневажливо рука,
І щерблене перо, неначе шпага, гнеться,
І пада, зломлений, в покресленій чернетці
Рядок, мов щогла неструнка.
Та напина вітрила плавні строф,
Скрипить холодним тростом літер
Вітер
Вишуканих катастроф.
Шукання катастроф, і мандрів, і натхнень –
Утіха всіх утіх, розрада всіх розрад.
Хай спиняється твій патетичний фрегат,
Фрегат патетичних пісень,
Що чує крізь шторми, і ночі, і пітьму,
Стенувшись од керми до носа,
Що судились йому,
Простяглися йому
Мужні мандрівки матроса.
Рівні та прості
Лягли на морях
Дороги матроські,
Як шрами од шпаг.
Тінь неспокійна й крилата
Корсарського злого фрегата
Морями облудними буде пливти,
Струмітиме хмуро повз чорні борти
Вітер одвертий солдата,
Вітер одвертий солдата,
Що кричить альбатросом між рей,
Тугий, як дуга арбалета,
Прямий, як удар стилета,
Шершавий, як іржа
Корсарського ножа.
Рубай же ланцюги,
Зривайся із причалу,
Бо не в чорнильницях фрегат шукає шквалу,
Бо ти, як муж і войовник,
В часи смертельного авралу
І компасу,
І серцю
Метнутись не даси убік.