ПАПОРОТЬ

Мов скарб старий — цей місяць-білозір, 
Мов сни старі — ці хмари білопінні. 
І бачу я: в тривожному тремтінні 
Поганська ніч лягла на чорний бір. 

Снується дим опівнічних офір. 
Несуть жерці на слані рядна лінні 
Німим богам свої дари уклінні: 
Прозорий мед і соковитий сир. 

Поганська ніч — таємний час оман. 
Пливе з озер мережаний туман, 
І духмяніють папороті трутні. 

І виходжа на росяний майдан 
Весільне коло молодих древлян, — 
Слов’янських зельних піль веснянки незабутні. 

1926