ПІДКОВИ КОНЕЙ

Відстукали копита коней бойових, 
Серця в мозиль, каміння в пил зітерши, 
І я прийшов, прийшов уже не перший 
Слідами втоптаних доріг. 

Слідами втоптаних доріг 
Прийшов, спізнившись і відставши, 
І стрів, хоч знаю — не назавше, 
Буденний час мигички та відлиг. 

Буденний час мигички та відлиг 
Я полюбити хтів і полюбить не зміг, 
І куряву думок знов згадка золота жене, 
І б’ється в розуму незборений поріг 
Невпинний плин думок моїх, 
Й густою кров’ю серце навантажене. 

1926.