Олесь Бердник - Поєдинок на астероїді

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Oles_berdnyk_poyedynok_na_asteroyidi.docx)Oles_berdnyk_poyedynok_na_asteroyidi.docx28 Кб746
Скачать этот файл (Oles_berdnyk_poyedynok_na_asteroyidi.fb2)Oles_berdnyk_poyedynok_na_asteroyidi.fb238 Кб524

 

Бердник Олесь

Поєдинок на астероїді

 

      …Гаррі Бор, закривши очі, раював. Нарешті, сьогодні здійснюється його мрія…

      Перукар кращої фешенебельної перукарні в Сан-Франціско хутко намилював йому щоки, а Гаррі тим часом думав про те, як він — сяючий і щасливий — прийде до коханої Елізабет і розповість про свою надзвичайну вдачу… і, звичайно, про свою любов… Про любов до неї — лукавої кокетки Елізабет!..

      Який він щасливий!.. Справді, ще недавно Гаррі захоплено слухав розповіді піонерів-дослідників Космосу про страшні і цікаві подорожі в безоднях простору, в марсіанських пустелях, між скелями на супутниках Урана і Сатурна, про експедиції на Плутон та інші планети… А тепер він сам візьме участь в космофізичній експедиції, яка летить в пояс астероїдів для розшуків дорогих мінералів і радіоактивних руд.

      Гаррі пам’ятає, що багато мандрівників загинули в безодні неба, багато вернулися каліками, але ті, хто ставив перед собою мету, достойну енергійної людини — вернулися з Космосу мільйонерами, з алмазами і золотом! Він теж піде по їх шляху — він знайде на астероїдах дорогоцінні мінерали і привезе дорогій Елізабет такі алмази і сапфіри, яких немає навіть у англійської королеви… Досить їй поневірятися!.. Вона напевне до цього часу так холодно ставиться до мене тому, що я був ніхто!.. А й справді — що їй якийсь обірваний студент!.. Але сьогодні він — Гаррі — розповість їй про все!! Вона трохи зачекає — і вони заживуть щасливо… І тоді хай інші заздрять їм, як нині Гаррі і Елізабет заздрять багатіям…

      Гаррі розкрив очі і глянув у дзеркало. Звідти виглядало самозадоволене обличчя і веселі карі очі. Він підморгнув сам собі і засміявся…

      — Містер щасливий? — схилився над Гаррі перукар.

      — О так, містер щасливий! — весело відповів Бор.

      — Дівчина?..

      — Так!..

      — Тоді пропоную містеру найновіший одеколон “Космічна катастрофа”. Дуже модно!..

      — Валяйте “Космічну катастрофу”! — сказав Гаррі.

      Перукар, безперервно мелючи язиком, виголював до блиску його щоки.

      — Масаж? —закінчивши брити, запитав він.

      — Так!

      — Яким методом? — Як хочете!..

      — Пропоную “Поцілунок на Марсі”…

      — Чудесно!..

      — Компрес “Вальс Венери”…

      — Боже мій! — вигукнув Бор. —Та ви на мене весь Космос звалили!..

      Перукар засміявся.

      — Крик моди! Нічого не поробиш!.. Ну, а на закінчення — “Космічна катастрофа”!..

      Ніжний струмінь освіжив лице Гаррі. Запах — незвичайно тонкий — дурманив свідомість. Закрутилося в голові.

      — Якщо і справжня космічна катастрофа така ж приємна, то боятися її не слід! — засміявся Гаррі, розплачуючись з веселим перукарем.

      — Бажаю вам грошей і поцілунків! — крикнув услід той.

      Швидкісний ліфт помчав Гаррі вниз. Потім він перейшов на автоматичний тротуар і, знову піднявшись ліфтом на 30 поверх, подзвонив.

      Двері рвучко відкрилися, і прямо в коридор вискочила з кімнати Елізабет, ледве не зіткнувшись з Гаррі, — висока, струнка, з трохи примруженими очима, з гарячим лукавим поглядом.

      — Гаррі! — закричала вона, смішно сплеснувши руками, — який ти сьогодні шикарний! Гроші одержав чи, може, добру роботу знайшов?..

      — Я щасливий, Елізабет! — відповів Гаррі, йдучи за дівчиною до кімнати. — Поздоров мене — я вилітаю в складі космічної експедиції!..

      — Куди?

      — В пояс астероїдів!

      — Це ж дуже небезпечно! Що ти будеш там робити?..

      — Що я буду робити? — задумано перепитав Гаррі. — Шукати мінералів… Це ясно!.. Але, Елізабет! Я хотів би сьогодні поговорити з тобою одверто і до кінця!..

      — Гаррі! Я завжди з задоволенням слухаю тебе! І гадаю, що завжди ми з тобою говоримо відверто!..

      — Бачиш, доки я вчився, до цього часу ти якось холодно ставилася до мене… і я думав, що ти, звичайно, маєш рацію, бо що я вартий — бідний і…

      — І дурний, — закінчила Елізабет.

      — Не перебивай… Я знаю — тобі потрібне веселе життя, а не таке, як тут, в цій конурі! І тому ти не могла відповісти на мої почуття! Я не осуджую тебе!.. Але тепер! Тепер я прилечу з неба мільйонером, я привезу тобі чудесні алмази звідти! І ми з тобою будемо жити так, щоб кожен крок був усипаний тільки квітами, щоб щастя супроводжувало нас завжди!

      — Ти став поетом! — засміялася Елізабет. — Але, по-моєму, в тебе думки повернулися не в той бік! Послухай, Гаррі! Хто тобі сказав, що я холодно ставилася до тебе?.. Просто ти був боязким, милий дурню! А твоїх алмазів мені не потрібно, чуєш?.. Я навіть боюсь чогось!..

      — Чого, Елі? — ніжно запитав Гаррі.

      — Не знаю!.. Мені не хочеться, щоб ти летів… Я знаю, що ми з тобою і без цього побудували б хорошу сім’ю! Я давно вирішила…

      — Елі! — крикнув в захопленні Гаррі. — Бісова дівчинка! Чому ж ти мені не говорила?

      — Вирішила трохи помучити тебе! — лукаво блиснула очима Елізабет. — І все ж таки я прошу тебе — не треба твоїх мільйонів!.. Може, ти не поїдеш! Ми краще поїдемо в нашу весільну подорож!..

      — Ні, Елі! — пристрасно зашепотів Гаррі, виключаючи світло і пригортаючи Елізабет. — Ні. моя радість, я хочу одягнути тебе, як королеву, я хочу, щоб красивішої від тебе не було в Сан-Франціско… ні! в цілому цвіті… Мені обридло нужденне життя! Нарешті, ти знаєш, що, хто хоче жити, той мусить боротися!.. Будь-якими засобами!..

      Елізабет щось хотіла заперечити, та хміль кохання — молодого і непереможного — ударив до голови і змішав всі думки в радісному вихорі великого таїнства першої любові…

      …Другого дня Гаррі і Елізабет в прозорому авто о першій годині дня в’їхали на територію порту космічних ракет. Гаррі вийшов з машини, Елізабет за ним.

      Дівчина тут ще не дула і бачила все лише на картинках. Вона зацікавлено оглядалася навкруги.

      На неосяжній площі, яка простягалася на десятки кілометрів за місто, стояли рядами десятки гігантських ракет, подібних до снарядів, поставлених сторч. Видовище справді було грандіозне.

      Навколо снувала юрба космонавтів та проводжаючих. Назустріч Гаррі з диспетчерського пункту вийшов огрядний сивий чоловік — начальник експедиції.

      — Містер Бор, — окликнув він, — негайно займайте своє місце, бо через півгодини вилітаємо!..

      — Гаразд! — відповів Гаррі.

      Начальник попрямував до одного з ракетних апаратів.

      Бор повернувся до Елізабет, мовчки притиснув її до грудей. Вона, сховавши в його піджак заплакані очі, мовчала, схлипуючи. Потім, нарешті, перемогла себе, підняла погляд догори.

      — Жди! — сказав Гаррі, поцілувавши її в чорні заплакані очі. — До щасливої зустрічі!..

      Він побіг до ракети, а Елізабет здавалося, що то відірвався у неї шматок серця.

      Зачинилися дверці в ракеті. Проводжаючі відійшли. Велетенський снаряд, гримлячи дюзами, підскочив у повітря і, обдавши гарячим подихом людей, з кожною секундою зменшуючись, зник між хмарами…

      Волосся, пишно розсипане по плечах Елізабет, звихрилося і знову впало… І все!.. І більше нічого нема!..

      …Пілот, вивівши ракету в міжпланетний простір, виключив двигун. Тепер все зроблять автомати. Незабаром апарат буде біля пояса астероїдів, де експедиція розпочинатиме роботу.

      Гаррі, відстебнувшись від крісла, підійшов до ілюмінатора, милувався зоряним краєвидом. Поряд з ним зупинився Генрі Скеч, теж космофізик, який мусив разом з Гаррі висадитися на астероїді. Гаррі косо поглянув на нього. Сухе обличчя Генрі з стальними холодними очима не подобалося йому, чомусь не хотілося бути разом з ним в експедиції, але призначав членів експедиції не він, а начальник, і треба було мовчати…

      — Ви вперше в Космосі? — запитав Гаррі супутника.

      — Вдруге, — відповів Генрі.

      — Перший раз не страшно було? Сподобався вам простір?..

      — Мені він подобається остільки, оскільки пригодиться для бізнесу, — сухо відповів Скеч.

      Гаррі було неприємно слухати такі слова, і навіть його власні мрії про небесне багатство чомусь тепер поблідли і стали не такими значними. Обличчя Елізабет випливло на фоні зірок, усміхалося заплаканими очима, кликало назад…

      Гаррі стріпнув головою, відмахнувся від неприємних думок. Потім, випивши гарячий чай, ліг в м’яке крісло відпочити…

      …Через кілька годин з ракети мала вийти перша група експедиції — Бор і Скеч.

      Пілот — молодий білявий хлопець — тепер сам сів до пульта і вводив ракету в потік астероїдів, зменшуючи швидкість апарата до швидкості астероїдного рою. Всі напруженно ждали.

      В темній глибині простору далеко збоку блиснули брили небесних уламків. Ще. Ще. А в передньому ілюмінаторі сяяв у променні Сонця великий астероїд, не менше ніж 500–600 метрів в діаметрі. До нього і взяв напрям пілот.

      До каюти зайшов начальник експедиції.

      — Бор і Скеч! Прошу вас приготуватися! — сказав він. — Скеч буде старшим групи! Постарайтеся за 24 години повністю обслідувати астероїд. За цей час ми повернемось!..

      Гаррі і Генрі одягнули скафандри і через п’ять хвилин стали схожими на велетенських пуголовків. До скафандрів були приєднані балони з їжею, твердим киснем, атомні батареї для освітлення і обігрівання та портативні радіоприймачі… Людина, одягнена в такий скафандр, могла бути в Космосі більше десяти діб…

      Ракета легко здригнулася. Поверхня астероїда була біля самого ілюмінатора — апарат летів поряд з небесним каменем. Бор і Скеч попрощалися і вийшли в перехідну камеру. Двері зачинилися за ними. Відкрився люк. Перед ними була нерівна скеляста поверхня маленької планетки. Гаррі ступив на камінь, обережно, тримаючись за виступи, зробив кілька кроків і прив’язав себе довгим синтетичним мотузком до скелі, щоб не відлетіти в простір. Таким же чином вийшов на астероїд і Скеч.

      Люк закрився. Ракета, що, здавалося, висіла, торкаючись до виступу гострої скелі, відділилася від планетки і, розвиваючи швидкість, помчала до другого астероїда.

      Гаррі оглянувся. Вони залишилися з Генрі вдвох серед неосяжного океану простору на шматочку каменю…

      …Скеч повернувся до Бора.

Сторінка 1 з 2 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 > У кінець >>

Пошук на сайті: