БАНДУРИСТ

На дереві жовкне по осені лист. 
Свій вік переживши, сідий бандурист 
Підвіконню пісні співає. 
Біжить чередою за ним дітвора, 
Сідого проводять з двора до двора, 
А дід на бандуру їм грає: 
Під звонкії струни гетьмани встають, 
І прадіди в струнах бандури живуть, 
І дишуть холодні могили: 
Бринчать,— як козаки боролись з врагом. 
І як під широким московським орлом 
Козаки нагрілись, спочили.— 
Ті давні набіги, ті давні борби 
Остались у головах старців сідих — 
Там дідівська давність схована. 
Дід строїть бандуру; пробіг по струнах — 
І струни говорять в костистих руках,— 
І старець співа про Богдана: 

«Обріс мохом сірий камінь, в полі лежачи, 
Зажурились козаченьки, дома сидячи. 
Дім — пан робочому; 
Козакові охочому — 
В полі погулять! (2) 

Закрякали ворононьки над Батурином, 
Їдуть козаки на радоньку з паном гетьманом. 
Кра! Кра! — з сього краю 
Козак піде по Дунаю — 
Будем проводжать! (2) 

Розпустилися парості в ясної зорі, 
Затрубили в жерстяний ріг в гетьманськім дворі. 
Блись! Блись! — зірка встала, 
Світлий волос розчесала: 
Мирові не буть! (2) 

Заіржали кониченьки у ясел стоя, 
Зготовлена козаками дорожня зброя. 
Спис, шабля гостренькая, 
І рушниця цілкенькая, 
І козацький кнут. (2) 

Сторінка 1 з 2 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 > У кінець >>