ЖУРБА

Горе ж тому кораблеві 
Та у море занесенному, 
Горе тому сиротині, 
Від родини відлученному! 
Куди віне буйний вітер — 
Корабль в хвилях потопається, 
Куди гляне сиротина — 
Слізоньками обливається! 
Ніхто з моря кораблика 
До берега не привертає; 
Ніхто в горі сирітоньки 
До серденька не пригортає. 

Горе ж мені на чужині, 
Ніхто мною не кохається; 
Чи заболить головонька — 
Ніхто мене й не спитається! 
Лягла журба на серденько 
Так, як камінь на могилоньку, 
Схилилася головонька, 
Як маківка на билиноньку… 
Коли б мені на чужині 
Крильця дав соловеєчко: 
Знявся та полетів би я, 
Куди рветься моє сердечко! 
Коли б мені на чужині 
Родинонька та далекая: 
Велась моя б розмовонька, 
Веселая та легенькая… 
Лети, сизий голубоньку, 
Де рід мене сподівається: 
Скажи моїй родиноньці 
Я за нею убиваюся!. 

1830.