МОЛОДИЦЯ

Предание

ОТРЫВОК

Imbore amor? quid non mortalia pectora cogis?
Virgil., Aen., IV*

* Надмірна любов, до чого тільки ти не призводиш смертне серце? Вергілій, Енеїда, IV

Ватагами ходили хмари;
Між ними молодик блукав;
Вітри в очеретах бурхали,
І Псьол стогнав і клеткотав.

Шуміли верби... рвалось листя;
Гули вітри попід мостом...
На пні сиділа молодиця,
Підперши щоку кулаком:

"Повій, вітре, повій, буйний,
Повій з того краю,
Де живе моє серденько,
Де милий витає.

Принесись хоть слово рідне
Буйними вітрами:
Як ти там в чужій сторонці 
Живеш з москалями?

Ти покинув на родині
Мене сиротою:
Я спізналась, я зріднилась
З долею лихою!

Понеси, сердита хвиле,
Сльози на чужбину:
Нехай скажуть там про мене - 
Я в недолі згину!..

Змандрував!.. Забув! Покинув!
Де ж знайшов другую?
Сирота - одна без тебе
Горе я горюю!..

Як же жить? - де ж серце діти?
З ким ним поділюся?
Де ж тепер я, мій миленький,
В світоньку дінуся?!

Розступись вода - в тобі я 
Погубою все горе...
Ох, мій милий, ох, мій милий!..
Доле моя, доле!.."

Вода реве, вона блідніє;
Волосся дибом піднялось;
Псьол гоготить, вихрить, дуріє...
"Прощай!.. ти мій..." -і вниз шубовсть!

Заклекотала хвиля в Псьолі,
Клубками піна надулась;
Озвався голос на подолі,
І ліс, очнувшись, захитавсь.

Ватагами ходили хмари,
Між ними молодик блукав;
Вітри в очеретах бурхали,
І Псьол стогнав і клекотав.

1828