УБІЙСТВО

На заході раннє небо 
Мов кров’ю залито; 
Прийшли вісті до милої, 
Що милого вбито… 
Не на війні його вбито — 
Затягнено в жито, 
Червоною китайкою 
Рученьки прикрито, 
Зеленою оливою 
Очиці залито. 
Прилетіла зозуленька — 
На головку пала, 
Та випила оливоньку, 
Та й заворкувала: 
«Такі очі, такі брови, 
Як у мого пана!.» 
Десь узялась його мила, 
Голубонька сива, 
Та підняла китаєчку, 
Та й заголосила: 
«Чи ти, любий мій, упився, 
Чи з коника вбився, 
Чи за мною молодою 
Гірко зажурився?» 
— Я не впився, моя мила, 
З коня не звалився. 
За тобою молодою 
Я не зажурився. 
Сподобав я чужу жону — 
Удівоньку милу: 
Половили брати її 
Та й звели в могилу!.