ЧОРНОМОРЕЦЬ

То не сірий туман 
З Чорномор’я підняв — 
Піднімаються гуси то сірії; 
То не хмару снігів 
Буйний вітер навів — 
Піднімаються лебеді білії. 
Кричать гуси: ґел! ґел!. 
А за ними орел 
Іспускається з хмари високої: 
«Не тікайте вгорі, 
Гуси сірі мої! 
Підождіте орла, мої любії! 
Я не бити лечу, 
Розпитати хочу: 
Чи не бачили ясного сокола? 
Чи не стрітили ви 
Богатир-голови, 
З Чорноморії доброго молодця?» — 
«Коло моря убит 
Чорноморець лежить; 
Його ручки лежать на три штученьки, 
Його ніжки на згляд 
Край дороги лежать; 
Крізь реберця — трава пробивається. 
Серед степу того 
Ніхто к тілу його 
Із живої душі не ласкається; 
Тільки ластівки три, 
З-під сідої гори, 
Пригортаються: першая ластівка — 
Мати рідна рида; 
А другая — сестра; 
Третя ластівка — жінка покійного. 
Де матуся рида — 
Там кровава ріка 
Протікає до моря глибокого; 
Де рідненька сестра — 
То вже річка пройшла 
І просохла, не влившись до моря; 
А де жінка була — 
І росиці нема, 
І зав’яла трава край покійного».