НЕСЛИ ТВОЮ ТРУНУ...

Несли твою труну. Тремтіли ґрона-бризки
на віях яворів,
а вечір похиливсь так низько, низько-низько -
ще мрів - про ранок? - мрів...
і плакали - чого? - старі-старі мотиви,
старі слова - 
сочили тугу вижатої ниви,
ізгаслих сподівань.
А я мовчав. Як ти. Як ти мовчиш і досі.
І боляче, так боляче мені:
навколо скрізь молилась осінь,
а ти була в труні.