Іван Драч

Чорнобильська Мадонна (Стислий переказ, скорочено)

Поема 


Пролог 


У поета, що збирається написати поему, створюється відчуття, що це не він пише вірші, що за нього хтось водить пером, хоч він і розмірковує подовгу над кожним словом. Це мати, вічна Мадонна. 



Солдатська мадонна 



На покинутих балконах уже більше року сушиться під сонцем, метляється на вітрах білизна. Люди не повернуться сюди. Доводиться навіть сосни закопувати глибоко в пісок, бо вони всі насичені страшною радіацією. 

Але щоранку у цій страшній зоні люди бачать, на піску сліди босих ніг. Слід жінки веде до саркофагу, хоча у цій зоні давно немає нікого. Солдати пускають слідом собаку, але він не бере слід. 

Генерал признається, що вже третій раз від нього з Києва до села тікає мати.



Варіація на банальний київський сюжет, або Баба в целофані наша мати 



Баба замотується вся у целофан, сподіваючись таким чином захиститися від радіації. Вона не хоче залишати рідної домівки. Солдати сміються з її наївності, з того, що вона взула корову. 



Соловей-розбійник 



— Марія, Марія... Та Марія не та. 

Та зродила Христа, 

ця — антихриста! 



Жінка страждає, бо це її син вигадав "станцію й атом". Приїздив до матері і розказував про станцію, нове місто. 

У Прип’яті залишився тільки Соловей-розбійник — це свист дозиметрів, які реагують на радіацію. 



Сторінка 1 з 2 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 > У кінець >>