БАРКАРОЛА

Сонце заходить, лідо леліє,
У срібні луни лагуна мріє,
А гондоліре, кращий Аполля,
Пустився барков долів на море...

\"О, де ж ти правиш? О, де гадаєш?
Дожів чертоги чого минаєш?\"
\"Що мені дожі? Що їх коруна?
Поуз Ріяльти - там моя дума!..\"

- О сеніора, чи ти не чуєш,
Чи вбогим Марком уже гордуєш?
Ах, сли гордуєш, то хоть спогляни,
Як вірний Марко в море потане!

Аж тут втворяєсь стиха віконце,
А в нім являєсь красна, як сонце:
- О caro mio! Де ж так барився?
Чи не на зорю де задивився?

- О нє, мадонна! Зорі сіяли,
Доки у твої не заглядали,
У твої очі, кращі від зорі,
Кращі жемчуга, глибші дна моря.

...Місяць заходить, море леліє,
Порожнов барков по фалях віє.
Де ж молод Марко, що нехав барку?
Чи в сеніори, чи на дні моря?..

20.12.1874