Завантажити материал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Fedkovych_try_yak_ridni_braty_Skorocheno.docx)Fedkovych_try_yak_ridni_braty_Skorocheno.docx23 Кб565
Скачать этот файл (Fedkovych_try_yak_ridni_braty_Skorocheno.fb2)Fedkovych_try_yak_ridni_braty_Skorocheno.fb224 Кб471

 

ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ 


ТРИ ЯК РІДНІ БРАТИ (СКОРОЧЕНО)

(Повість) 


     
     І 
     
     Іван Шовканюк — головний герой повісті, згадує своє життя, як його, двадцятилітнього хлопця, забрали в цісарську армію. Хлопець ледве—ледве випросився на три дні додому, щоб попрощатись із рідними. Мати з сестрами плакали, лише старший брат Онуфрій виглядав байдужим, бо він був хворим і потихеньку гинув. 
     «— Братику,— кажу,— а вам мене не жалко? Він мені на це нічо не відповів, тільки дві сльози великі —великі покотились по красному та зав'ялому тому личку. 
     Заплакав і я собі, попрощався та й пішов». 
     
     II 
     
     За два армійських роки Іван не знайшов собі друзів у армії, бо був сумний і мовчазний. Лише іноді він тихо плакав, стоячи на вахті, щоб ніхто не бачив. «Аукасарні — от як у касарні: гомін, зойк. Дехто лає, дехто б'є, декого знов другі б'ють. А я собі — от як то я: все мовчу та своє діло роблю. Пан капрал Косович не раз, бувало, й кажуть: 
     —  Це,— кажуть,— чоловік кам'яний; я би так не змігжити на світі! 
     — А що ж,— кажу,— пане капрал: ми не можемо бути всі однакі.— Та й знов молчу». 
     Одного разу черговий капрал повідомив Івана, що з дому йому надійшов лист. «А камратя так зараз і в жарти: 
     —  Еге,— кажуть,— з грішми! Шовканюк завтра платить». 
     
     III 
     
     Ранком наступного дня Іван пішов одержати листа, а капітан був такий злий, що жбурнув того листа в обличчя юнакові. «Поніс я свій лист до одного фронттера, що знав читати. 
     — Ану,— кажу,— фронттер, прочитайте мені оцей лист, будьте такі добрі!
     — Чому ні,— каже,— прочитаю». 
     Лист був від брата Онуфрія, який відчував, що помирає. Онуфрій писав, що сестри в наймах, а найменший брат Василько у панів біля волів служить. Свою ж худобу родині прийшлося продати, щоб сплатити податки, навіть кожух для цього продали. Дядько їхній Андрій дуже образив Іванову родину: відібрав у них корову, але Онуфрій просив про це не згадувати, адже дядько свій, рідня. Онуфрій також просив Івана споминати його і приїхати у відпустку, адже мати залишається сама. 

Сторінка 1 з 5 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 4 5 > У кінець >>