Завантажити материал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Ivan_franko_abu_kasimovi_kapci.docx)Ivan_franko_abu_kasimovi_kapci.docx88 Кб801
Скачать этот файл (Ivan_franko_abu_kasimovi_kapci.fb2)Ivan_franko_abu_kasimovi_kapci.fb2112 Кб950

 

Абу-Касимові капці – віршоване оповідання Івана Франка, в основі якого лежать схидні мотиви, у свій час отримало схвальну оцінку Агафангела Кримського, професора арабської мови в Лазаревськім інституті в Москві. Вперше було опубліковане у Львові у 1895 році. Друге, перероблене та виправлене видання, побачило світ завдяки Руському педагогічному товариству.

 

Iван Якович Франко

АБУ-КАСИМОВІ КАПЦІ

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

    

    Віршоване оповідан­ня «Абу-Ка­си­мові капці» ви­хо­дить от­се дру­гий раз нак­ла­дом Русько­го пе­да­гогічно­го то­ва­рист­ва, а крім то­го, бу­ло ми­ну­ло­го ро­ку ви­да­не для ук­раїнсько­го лю­ду в Росії, у Чер­ка­сах. Пер­ше ви­дан­ня, що вий­шло в 1895 р у Львові, діжда­ло­ся ду­же пох­вальної оцінки і подрібно­го роз­бо­ру з бо­ку чо­ловіка, що більше всіх інших ук­раїнців тя­мить у східних мо­вах та письменст­вах, д. Ага­фан­ге­ла Кримсько­го, про­фе­со­ра арабської мо­ви в Ла­за­ревськім інсти­туті в Москві. Доб[родій] Кримський, вис­лов­лю­ючись ду­же при­хильно про за­гальний ко­ло­рит мой­ого оповідан­ня і про ту ос­нов­ну дум­ку, яку я сил­ку­вав­ся віднай­ти в тім оригіналі, що з нього взя­та йо­го кан­ва, підніс за­ра­зом де­які по­мил­ки, в які лег­ко бу­ло впас­ти чо­ловікові, не вче­но­му в арабській мові, і які я ось тут здебільшо­го по­вип­рав­ляв. За ті вказівки скла­даю щи­ру по­дя­ку на­шо­му шан[овно­му] зем­ля­кові.

    В своїм роз­борі на мою кни­жеч­ку д. Кримський по­ру­шив пи­тан­ня про те, відки я взяв от­се оповідан­ня? Йо­му звісні бу­ли - по­ка­за­ло­ся - тільки російські йо­го пе­ре­повідки, яких знов я не ба­чив ніко­ли. Ду­ма­ючи, що вка- зівка на мої дже­ре­ла влег­шить оцінку моєї праці, я роб­лю сим ра­зом те, що по­ви­нен був зро­би­ти при пер­шо­му ви­данні.

    Отже, пев­но, бу­де нес­подіван­кою для шан[овно­го] арабіста, ко­ли ска­жу, що упер­ве з оповідан­ням про Абу-Ка­си­мові капці я поз­най­омив­ся ще був­ши уче­ни­ком IV гімназіально­го кла­су в Дро­го­бичі, поз­най­омив­ся з уст не­письмен­но­го пе­редміща­ни­на Жу­ка. Замість Абу-Ка­си­ма він на­зи­вав ге­роя Ка­зо­емом і замість капців го- во­рив «са­по­ги». «Пос­лу­хай­те те­пер за Ка­зоємові са­по­ги!» - так роз­по­чав він своє оповідан­ня, ко­ли при святі у нього зібра­ло­ся ба­га­то пе­редміської мо­лодіжі, та­ких же не­письмен­них па­рубків і дівчат. Усі слу­ха­ли й ре­го­та­ли. Я та­кож. Я не пи­тав Жу­ка, відки він узяв се оповідан­ня, але до­га­ду­юся пос­лові «са­по­ги», що він му­сив 1849р. чу­ти йо­го від «мос­калів», що йшли че­рез Дро­го­бич на Угор­щи­ну і сто­яли пос­тоєм у йо­го хаті і про яких він зга­ду­вав час­то й за­люб­ки, хоч оповідав і про зовсім не­гарні їх діла.

    Пізніше довгі літа я не стрічав­ся з сею каз­кою, та й не до ка­зок мені бу­ло. Аж 1894 р., був­ши в Відні, я ку­пив у одній ан­тик­варні дав­ню німецьку збірку арабських ка­зок під за­го­лов­ком] «Ти­ся­ча і один день» (Тa­usend und ein Tag. Mor­gen­lan­disc­he Er­zaglbn­gen, aus dem Per­sisc­hen, Tur­kisc­hen und Ara­bisc­hen nach Pe­tits de la Gro­ix, Gal­land Gar­don­ne, Gha­vis und Ga­zot­te, der Gra­fen Gay­lus und an­de­ren uber­zetzt von F.H. von dem Hagtn. Zwe­ite wohl­fe­ile­re Ausgf­be. Prenz­lau, 1835). Ся збірка ма­ло що не та­ка дов­га, як її ти­тул, бо обіймає 11 не зовсім ма­лих то­миків, і бу­ла, як ска­за­но в ти­тулі, зліпле­на зі східних оповідань, по­пе­ре­роб­лю­ва­них на фран­цузьке ще в XVI­II віці. Отож у 4-ім томі сеї збірки я й віднай­шов сво­го ста­ро­го знай­омо­го «Ка­зоєма». З ог­ля­ду, що ста­ре Га­ге­но­ве ви­дан­ня те­пер до­сить рідке, по­даю тут се оповідан­ня в дослівнім пе­рек­ладі і з іме­на­ми влас­ни­ми в тій формі, яку в своїй ре­цензії приз­нав хиб­ною д. Кримський, а яку я знай­шов у своїм ста­ро­моднім та не­ви­баг­ливім дже­релі. Чи­таємо там на стор. 324-331 ось що:

    ІСТОРІЯ ПА­РИ ПАН­ТОФЛІВ

    Жив у Баг­даді ста­рий ку­пець на ім'я Абу Ка­зем Там­бурі-форт, слав­ний своїм ску­парст­вом. Хоч був ду­же ба­га­тий, то про­те одя­гав­ся в са­ме лахміття; йо­го тюр­бан з гру­бо­го по­лот­на був та­кий бруд­ний, що йо­го колір годі вже бу­ло розпізна­ти. Але між усіми час­ти­ми йо­го одя­гу йо­го пан­тофлі звер­та­ли на се­бе най­більшу ува­гу ціка­вих, їх підош­ви бу­ли попідби­вані гру­би­ми цвя­ха­ми, приш­ви всю­ди бу­ли по­ла­тані. Пев­но, слав­ний ко­ра­бель Ар­го не скла­дав­ся з так ба­га­то кус­ників, як ті пан­тофлі, а від 10 літ, відко­ли слу­жи­ли во­ни як обув, най­зручніші баг­дадські по­ла­тай­ки ви­си­лю­ва­ли всю свою шту­ку, щоб стя­га­ти до­ку­пи їх роз­ва­ли­ли. Че­рез те во­ни зро­би­ли­ся такі важкі, що ввійшли навіть у при­повідку, і ко­ли хто хотів оз­на­чи­ти щось важ­ке, то все брав для порівнян­ня Ка­зе­мові пан­тофлі.

Сторінка 1 з 30 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 > У кінець >>