Завантажити материал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Ivan_franko_davne_y_nove.docx)Ivan_franko_davne_y_nove.docx26 Кб424
Скачать этот файл (Ivan_franko_davne_y_nove.fb2)Ivan_franko_davne_y_nove.fb251 Кб479

 

Iван Якович Франко

"ДАВНЄ Й НОВЕ"

Паренетікон

    

БАГАЧ

    

1

    

    Свічку пос­та­вив ти в церкві пе­ред об­ра­за­ми, ба­га­чу!

    Добре зро­бив ти: ось бач - яр­ко та свічка го­рить.

    Глянь, ось убо­гий до церк­ви прий­шов, що йо­го ти пок­рив­див, -

    Сплакав і важ­ко зітхнув - свічка по­гас­ла твоя!

    

2

    

    Вбогому да­ток ти дав, о ба­га­чу, - се доб­ре зро­бив ти!

    Глянь, он­де слу­ги твої, твоїх волів па­су­чи,

    Потратували всю ни­ву убо­го­го тво­го сусіда,

    Що че­рез крив­ди твої му­сить по жеб­рах іти!

    Глупий! Ти бо­га зду­ри­ти га­даєш сим дат­ком мізер­ним,

    Кпивда ж твоя, на­че грім, суп­ро­ти те­бе гри­мить!

    

3

    

    Не мав ба­гач що ліпшо­го ро­би­ти,

    Приобіцяв ца­реві дань пла­ти­ти.

    Коли ба­гатст­во в ба­га­ча про­па­ло,

    Цареві все віддай - і то­го ма­ло.

    

    Обіцянка по­жер­ла всю ма­мо­ну,

    В яр­мо зап­ряг­ши­ся, тяг­ни до ско­ну.

    

***

    

    Хто сла­ву світу осяг­нув

    Аж по най­дальші межі,

    Не раз бу­ва подібний він

    До наг­лої по­жежі.

    З су­хих де­рев роз­па­ле­на,

    Вона ви­со­ко бу­ха,

    Та швид­ко по­пе­лом сіда;

    Так сла­ва наг­лая з'їда

    Не тільки тіло, але й ду­ха.

    

***

    

    Так го­во­рить ста­ро­дав­ня повість:

    Жив раз чо­ловік бо­го­бо­яз­ний,

    І той си­на мав од­ним од­но­го.

    Випав го­лод лю­тий у тім краї,

    І збіднів той муж бо­го­бо­яз­ний.

    І ска­зав до сво­го си­на: "Си­ну,

    Бачиш, як збідніли ми стра­шен­но

    І не маємо з-за чо­го жи­ти.

    Хочеш, я про­дам те­бе в не­во­лю,

    Будеш ти жи­вий, і ми за те­бе

    Візьмемо для се­бе на про­жи­ток".

    Син ска­зав: "Ро­би як хо­чеш, та­ту".

    

    От і взяв отець свой­ого си­на

    І повів до од­но­го вельможі,

    Взяв ціну за нього по угоді

    І ска­зав до нього на про­щан­ня:

    "Сину мій, з то­бою розс­та­юся,

    Не по­ба­чи­мо­ся вже ніко­ли,

    Ти прий­ми від ме­не на про­щан­ня

    Сей один мій за­повіт батьківський:

    Коли ви­па­де тобі до­ро­га,

    І ти йти­меш поп­ри церк­ву бо­жу,

    І в тій церкві бу­де служ­ба бо­жа,

    Не ми­най ти церк­ви в жоднім разі

    І достій, аж служ­ба закінчиться".

    Се ска­зав­ши, він вер­нув до­до­му.

    Син же, жи­ву­чи в то­го вельможі,

    Не за­нед­бу­вав тих слів ніко­ли.

    

    Так ми­ну­ло ча­су не більш ро­ку.

    І от раз юнак той при­пад­ко­во

    Здибав у якімось за­ка­мар­ку

    Свою па­ню, а вельможі жінку,

    В блу­додійстві із од­ним слу­гою.

Сторінка 1 з 3 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 > У кінець >>