Завантажити материал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Ivan_franko_miy_izmaragd.docx)Ivan_franko_miy_izmaragd.docx50 Кб995
Скачать этот файл (Ivan_franko_miy_izmaragd.fb2)Ivan_franko_miy_izmaragd.fb277 Кб771

«Мій Ізмара́гд» — збірка творів Івана Франка. Видана у 1877 році.
Свою збірку І. Франко не випадково назвав «Мій Ізмарагд». У староруській літературі «Ізмарагдами» називалися збірки статей і притч морального характеру, в яких читач знаходив відповідь на ті чи інші питання повсякденного життя.
Збірка «Мій Ізмарагд» об'єднала твори, написані за мотивами стародавніх притч, легенд, повчань, що містилися у давньоруських рукописних збірниках.

Іван Якович Франко

Збірка "МІЙ ІЗМАРАГД"

(1898)

    

Поклони

    

    ПОЕТ МО­ВИТЬ:

    

    Вниз ко­титься мій віз. Пов'яли квіти,

    Літа на ду­шу нак­ла­да­ють пу­та.

    Вже не мені в нові світи летіти!

    Війну з жит­тям прог­рав я, любі діти!

    Cosa per­du­ta!1

    З яким же за­па­лом я йшов до бою!

    Як рва­ла­ся впе­ред ду­ша вітхну­та!

    Горіло сер­це чис­тою люб­вою!..

    І що ж здо­був? Ли­шив що за со­бою?

    Cosa per­du­ta!

    Не дав мо­роз моїм лист­кам роз­виться,

    Квітки мої по­би­ла бу­ря лю­та!

    Не до­ве­лось ге­рой­ським боєм биться,

    Ламаться звільна му­сив, ржею вкриться -

    Cosa per­du­ta!

    З дрібних шпи­гань мої повс­та­ли ра­ни,

    Частками жер­ла моє сер­це скру­та…

    Я й сам не знав, де ті мої ти­ра­ни?

    З дрібних ог­нив спле­лись мої кай­да­ни!

    Cosa per­du­ta!

    Україно, моя сер­деч­на не­не!

    Не лай ме­не, страж­ден­на, не­за­бу­та,

    Що не да­ло моє жит­тя зли­ден­не

    Того, що жда­ти ти мог­ла від ме­не!

    Cosa per­du­ta!

    

____________________

    

    1 Про­па­ща спра­ва! (Лат.)

    УКРАЇНА МО­ВИТЬ:

    Мій син­ку, ти би менш ба­ла­кав,

    Сам над со­бою мен­ше пла­кав,

    На до­лю мен­ше нарікав!

    На шлях тер­нис­тий сам по­дав­ся

    І цуп­ко по тер­нах под­рав­ся, -

    Чого ж ти іншо­го че­кав?

    Сам знав, що го­ла я і вбо­га,

    І до мой­ого ти по­ро­га

    Прийшов, захтів слу­жить мені.

    Ну, в ме­не слу­гам пла­ти ску­по,

    А нарікать на ме­не глу­по…

    Просила я те­бе чи ні?

    І що тобі за крив­да ста­лась?

    Що підня­ли на те­бе га­лас:

    "Не лю­бить Русі він ні раз!"

    Наплюй! Я, син­ку, ліпше знаю

    Всю ту патріотич­ну зграю

    Й ціну її лю­бов­них фраз.

    Що про­жи­веш весь вік убо­го?

    Значить, не вкрав ніщо ні в ко­го,

    А чес­но пра­цю­вав на хліб.

    Та й те по­ду­май ще, будь лас­ка:

    Твойого "я" най­кра­ща част­ка

    З то­бою враз не ля­же в гріб.

    

СІДОГЛАВОМУ

    

    Ти, бра­те, лю­биш Русь,

    Я ж не люб­лю, са­ра­ка!

    Ти, бра­те, патріот,

    А я собі со­ба­ка.

    Ти, бра­те, лю­биш Русь,

    Як хліб і ку­сень са­ла, -

    Я ж гав­каю раз в раз,

    Щоби во­на не спа­ла.

    Ти, бра­те, лю­биш Русь,

    Як лю­биш доб­ре пи­во, -

    Я ж не люб­лю, як жнець

    Не лю­бить спе­ки в жни­во.

Сторінка 1 з 13 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 > У кінець >>