* * *
Грiє сонечко!
Усмiхається небо яснеє,
Дзвонить пiсеньку жайвороночок,
Затонувши десь в безднi-глубiнi
Кришталевого океану...

Встань,
Встань, орачу! Вже прогули вiтри,
Проскрипiв мороз, вже пройшла зима!
Любо дихає воздух леготом;
Мов у дiвчини, що з сну будиться,
В грудi радiсно б'єсь здоровая
Молодая кров,
Так i грудь землi диха-двигаєсь
Силов дивною, оживущою.

Встань, орачу, встань!
Сiй в щасливий час золоте зерно!
З трепетом любвi мати щирая
Обiйме його,
Кров'ю теплою накормить його,
Обережливо виростить його.

Гей, брати! В кого серце чистеє,
Руки сильнiї, думка чесная,-
Прокидайтеся!
Встаньте, слухайте всемогущого
Поклику весни!
Сiйте в головах думи вольнiї,
В серцях жадобу братолюбiя,
В грудях смiливiсть до великого

Бою за добро, щастя й волю всiх!
Сiйте! На пухку, на живу рiллю
Впадуть сiмена думки вашої!