Аналіз «Гімн» Франко

«Гімн» аналіз твору — тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті.

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури «Гімн»: громадянська лірика.

Жанр «Гімн»ліричний вірш.

Провідний мотив «Гімн»боротьба народу за своє майбутнє, непохитна віра в перемогу.

Віршовий розмір «Гімн»чотиристопний хорей, суміжне римування.

Примітки: Поезія «Гімн» — один з найкращих зразків революційно-патріотичної ліри­ки в українській літературі. Ця поезія входить до збірки І. Франка «З вер­шин і низин». Автор змальовує образ «вічного революціонера» як утілення могутності, нездоланності народу, його одвічних прагнень до свободи та справедливості. Конкретизуючи цей образ, поет акцентує увагу не на закли­ках до руйнувань, а на великій перетворюючій силі «науки, думки, волі». Це одна з найсильніших за звучанням, за могутністю думки та заклику пое­зій громадянської лірики в українській літературі. Завжди в суспільстві бу­дуть знаходитися «вічні революціонери», небайдужі до народного горя, страждань та неволі.

Вірш покладений на музику, його ритм експресивний, а художні засоби (анафора, перелічення, метафора) дуже виразні.

 

Іван Франко

ГIМН


Замiсть пролога

Вiчний революцйонер -
Дух, що тiло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю,
Вiн живе, вiн ще не вмер.
Нi попiвськiї тортури,
Нi тюремнi царськi мури,
Анi вiйська муштрованi,
Ні гармати лаштованi,
Нi шпiонське ремесло
В грiб його ще не звело.

Вiн не вмер, вiн ще живе!
Хоч вiд тисяч лiт родився,
Та аж вчора розповився
I о власнiй силi йде.
I простується, мiцнiє,
I спiшить туди, де днiє;
Словом сильним, мов трубою
Мiлiони зве з собою,-
Мiлiони радо йдуть,
Бо се голос духа чуть.

Голос духа чути скрiзь:
По курних хатах мужицьких,
По верстатах ремiсницьких,
По мiсцях недолi й слiз.
I де тiльки вiн роздасться,
Щезнуть сльози, сум, нещастя.
Сила родиться й завзяття
Не ридать, а добувать,
Хоч синам, як не собi,
Кращу долю в боротьбi.

Вiчний революцйонер -
Дух, наука, думка, воля -
Не уступить пiтьмi поля.
Не дасть спутатись тепер.
Розвалилась зла руїна,
Покотилася лавина,
I де в свiтi тая сила,
Щоб в бiгу її спинила,
Щоб згасила, мов огень,
Розвидняющийся день?