Критика

«Чого являєшся мені у сні?» Франко

Вірш «Чого являєшся мені у сні?» — це зворушливий монолог, що вражає відобра­женням внутрішньої боротьби, душевних мук ліричного героя. Закоханий юнак, який любить дів­чину безнадійно, а вона не відповідає на його почуття. Він намагається вирвати її із серця, бо лю­бов завдає йому страждань:

Чого являєшся мені у сні?

Чого звертаєш ти до мене

Чудові очі ті ясні, сумні,

Немов криниці дно студене?

Чому уста твої німі?

Вірш пройнятий усією силу почуття, глибиною страждань цієї зраненої коханням людини. Ту­га відчувається у сповнених великого душевного болю епітетах і порівняннях, використаних у пое­зії. Вони передають частину образу коханої, її стриманість у ставленні до ліричного героя. Про те, що ця любов закоханого не знаходить відгуку в серці дівчини, свідчать у поезії слова «німі уста», «криниці дно студене» її прекрасних очей.

Однак бажання забути образ милої було миттєвим. Ліричний герой просить хоч уві сні прихо­дити до нього і приносити змученому серцю миті щастя:

Так най те серце, що в турботі,

Неначе перла у болоті,

Марніє, в’яне, засиха.

Поет яскраво, поетично і правдиво зумів передати невимовні страждання люблячого серця, гіркоту нерозділеного кохання. Не склалося кохання, і з’явилися ці чудові поетичні рядки:

Який докір, яке страждання,

Яке несповнене бажання

На них, мов зарево червоне,

Займається і знову тоне

У тьмі?

Тільки вміючи так, до самозабуття, до самозречення кохати, тільки маючи такий могутній, не­повторний талант, можна було створити прекрасну пісню палкої любові, яка хвилюватиме й захоп­люватиме серця людей вічно.