Критика

«Мойсей» Франко

     Поема Івана Франка «Мойсей» (1905 р.) — вершинний твір, окраса і гордість вітчизняної літератури. Це глибокий філософський твір, у якому на матеріалі біблійного сюжету показано кон­флікт вождя з народом, засуджується зрада національних інтересів та проголошується ідея служін­ня рідному народові.

Поема писалася одним подихом, під час творчого піднесення. Цьому значною мірою сприяли тогочасні революційні події, що животворною силою наснажували думку поета. Покладена в осно­ву твору біблійна тема, по-своєму переосмислена Франком, набуває актуального значення: у старі релігійні образи і картини Франко вклав новий революційний зміст, глибоку філософську думку.

У передмові до твору І. Франко писав, що основною темою поеми він зробив смерть Мойсея як пророка, не визнаного своїм народом. Конфлікт Мойсея з народом коріниться не в егоїстичних прагненнях його як вождя і пророка. Мойсей — втілення безмежної доброти і відданості своєму народові:

О Ізраїлю! Якби ти знав,

Чого в серці тім повно!

Якби знав, як люблю тебе,

Як люблю невимовно!

Але втомлений фізично і духовно народ стає жертвою провокації Мойсеевих ворогів, Датана й Авірона, зневірюється в доцільності походу, перетворюється на юрбу «номадів лінивих». Це приз­водить до сутички Мойсея з народом, а далі — й до цілковитого розриву з ним. У конфлікті з наро­дом — трагедія Мойсея як пророка. Демон зневіри Азазель отруює його душу сумнівами, вириває з неї розпачливий крик: «Одурив нас Єгова!» За цю зневіру Мойсей був покараний: він помер на порозі землі своїх предків, побачив її, але не ступив на неї.

Та безмежна відданість своєму народові не зникає марно. Смерть самотнього вигнанця Мой­сея піднімає народ до нового походу на чолі з «князем конюхів» Єгошуа, бо щасливе майбутнє вже близько. Ніщо не в силі спинити переможний рух народу, бо народ є творцем історії, йому чужий всякий застій, тупцювання на місці. Цю філософську думку І. Франко розвиває в усій поемі. Саме тому він робить народ головним героєм свого твору.

Таким чином, поет показав, що вождь народу не може мати жодних хитань і сумнівів у спра­ведливості обраного ним шляху. Зневіра в сили народу, навіть миттєва зневіра — злочин, який заслуговує на покарання. Мойсей відданий своєму народові, любить його і бореться за його визво­лення, але на хвилину він схибив у своїй вірі. За це зазнав жорстокого покарання. Вождь повинен бути цільною людиною, бути завжди зі своїм народом, вірити в його сили.

У поемі «Мойсей» І. Франко осмислює історичну долю українського народу, трагічні шляхи його життя, відображає його прагнення до національної самостійності, до волі. Поема «Мойсей» — це духовний заповіт митця своєму народові. Це твір про українців і Україну. Поет розповідає на­щадкам про історичну долю предків:

Народе мій замучений, розбитий,

Мов паралітик той на роздорожжу,

Людським презирством, ніби струпом, вкритий!

Твоїм будущим душу я тривожу...

І. Франко усвідомлює, що не може довіку бути в рабстві народ. Він дивується, що народ не ві­рить у свої сили, по-рабськи підкоряється, не має сили духу. Запитує митець: «Невже дух рабства і внутрішня пустота залишаться назавжди?»

Поет стверджує віру в силу народу, переконаний, що народ не зупиниться перед жодною си­лою на шляху до боротьби за волю. І. Франко вірить в історичну перспективу українського народу:

Та прийде час, і ти огнистим видом

Засяєш у народів вольних колі,

Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі

І глянеш, як хазяїн домовитий,

По своїй хаті і по своїм полі.

Поема «Мойсей» порушувала важливі проблеми, якими жила українська громадськість у часи пробудження національної свідомості: віддане служіння народові, суспільна роль слова, мобіліза­ційне значення смерті героя, поступ народу.

Тему та ідею яскраво визначає пролог. Поет висловлює глибокий жаль із приводу того, що українському народові, роз’єднаному Австро-Угорською монархією і царською Росією, суджено було безмірно страждати, а також тверде переконання, що всі жертви, злидні й муки не минуть марно. На думку І. Франка, визволення українського народу і возз’єднання його в єдиній вільній державі може відбутися разом з визволенням інших народів.

Отже, поему «Мойсей» проймають національні й вселюдські проблеми. Це роздум про майбу­тнє українського народу, взаємини вождя і мас, могутні сили народу, здатного висунути зі свого середовища в процесі революційного руху поводирів, які приведуть до остаточної перемоги.