Перейти до Вікіпедії

Юрій Георгійович Герасименко (20 жовтня 1927, м. Харків — 17 січня 1985, Харків)
український радянський поет, прозаїк, перекладач, фантаст, критик.

 

Герасименко Юрій Георгійович народився 20 жовтня 1927 року в м. Харкові в сім'ї службовця.

Закінчив філфак Харківського університету (1951). Викладав українську мову й літературу в сільській школі на Харківщині.

Член КПРС з 1956.

Творчість

Писав українською мовою. Друкуватись почав як поет в 1944 році. Член СП СРСР з 1956 року.

Твори

Збірки віршів:

  • «Повноліття» (1952)
  • «Напровесні» (1955)
  • «Круті дороги» (1957)
  • «Людина на шляху» (1958)
  • «Про Сашка і Дружка» (1958)
  • «Моїм однодумцям» (1959)
  • «Земля отцов» (1960)
  • «Ми — однолюби» (1960)
  • «Подих бурі» (1961)
  • «Тарасова зоря» (1962)
  • «Іменем любові» (1963)
  • «Ясениця» (1964)
  • «Лірика» (1967)
  • «Дорошів Яр» (1968)
  • «Високий світ» (1970)
  • «Запах хліба» (1972)
  • «Вібране» (1973)
  • «Поезії» (1977)
  • «Березень» (1978)
  • «Ой, видно село» (1981)
  • «Мiй вiтер» (1984)
  • «Двоє у свiтi» (1985)

Збірки н.-ф. повістей та оповідань:

Повісті-казки:

  • «Наталка і Великий Вітер» (1967)

Книжка критичних статей:

  • «Знай високе місце своє» (1979)

та перекладів творів російських і туркменських письменників.