ГЛІБОВ ЛЕОНІД
ВЕДМІДЬ-ПАСІЧНИК


У темнім лісі, за горами,
Зібравсь усякий звір:
Вовки, лисиці з ховрахами, 
Зайці дурні, шкодливий тхір 
І ще там деяких чимало 
Безпечно в лісі панувало. 
Була і пасіка у них... 
Нехай, мов, люди не гордують, 
Що тільки все вони мудрують
У хуторах своїх! 
От радиться громада стала - 
Кому б то пасічником буть? 
Лисичка зараз і вгадала:
Ведмедика кликнуть! 
Послухали і по-дурному 
Постановили, іцо нікому 
Так не впадає, як йому. 
Не то розумний - дурень знає 
І скаже світові всьому, 
Як скрізь Ведмідь той мед тягає, -
Так де тобі! І не кажи,-
Себе, мов, стережи!
Почав Ведмідь хазяйнувати, 
У пасіці порядкувати:
Щодня він мед тягав
Та в берлозі ховав. 
Дознались, кинулись до його - 
І меду не знайшли нічого...
До суду потягли, 
Прогнали злодія старого
Та ще й приказ дали:
Заперти бісового сина 
На цілу зиму в берлозі. 
Ведмедику лиха година:
Зарився у лозі, 
Дарма, про все йому байдуже,
Лежить та ласує медком. 
"З тобою,- дума,- милий друже, 
Нам тільки й жити двом".

Таких Ведмедів на приміті 
Ще трохи є у нашому повіті.
(1864-1872)