ГЛІБОВ ЛЕОНІД
ЖУРБА

Стоїть гора високая,
Попід горою гай, 
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай.

Під гаєм в'ється річенька...
Як скло, вона блищить;
Долиною зеленою
Кудись вона біжить.

Край берега, у затишку,
Прив'язані човни;
А три верби схилилися,
Мов журяться вони,

Що пройде любе літечко,
Повіють холода, 
Осиплеться їх листячко
І понесе вода.

Журюся й я над річкою...
Біжить вона, шумить, 
А в мене бідне серденько
І мліє, і болить.

Ой річечко, голубонько! 
Як хвилечки твої -
Пробігли дні щасливії 
І радощі мої...

До тебе, люба річенько,
Ще вернеться весна;
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!..

Стоїть гора високая,
Зелений гай шумить;
Пташки співають голосно,
І річечка блищить.

Як хороше, як весело
На білім світі жить!.. 
Чого ж у мене серденько
І мліє, і болить?

Болить воно та журиться,
Що вернеться весна, 
А молодість... не вернеться,
Не вернеться вона!..

[1859]