Весною Муха-ледащиця 

Майнула у садок 

На ряст, на квітки подивиться, 

Почуть Зозулин голосок. 

От примостилась на красолі 

Та й думає про те, 

Що як то гарно жить на волі. 

Коли усе цвіте. 

Сидить, спесиво (1) поглядає. 

Що робиться в садку; 

Вітрець тихесенько гойдає. 

Мов панночку яку... 

Побачила Бджолу близенько: 

— Добридень! — каже їй. — 

Оддиш хоч трохи, моя ненько. 

Сідай отут мерщій. 

— Та ніколи мені сидіти, — 

Одвітує Бджола, — 

Вже час до пасіки летіти: 

Далеко від села. 

— Яка погана, — Муха каже, — 

На світі доленька твоя: 

Раненько встане, пізно ляже... 

Мені б отак — змарніла б я. 

Сторінка 1 з 2 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 > У кінець >>