"Глянь на мене, вітрику, чи гарно прибралась? 

Рано до схід сонечка росою вмивалась, 

Є у мене листячко, пахучії квіти. 

Чому ж мені, вітрику, ой чом не радіти? 

Краще в полі нашому над мене немає. 

Аж до моря славонька про мене літає. 

Із моєї сипанки (1) смачна страва буде, 

Поливку і маслечко дадуть добрі люде!" 

"Рівна, сестро милая, нам доля з тобою, — 

Обізвався братичок десь за борозною. — 

Скрізь по людях склалася і про мене слава, 

Он і в полі, вітрику, кипить моя страва". 



Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло) 

Великою пошаною в народі користувалися хліб та круп'яні культури, які давали людям щоденні страви. Тому Л. Глібов і склав акровірш про гречку, з якої виходить добра каша з поливкою (підливкою) та маслечком. Не менше популярним було й просо, з якого робили пшоняну крупу та варили польову кашу чи козацький куліш. Акровірш нагадує народну пісню звертаннями, повторами, вигуками, вживанням пестливо-зменшувальних слів. 



(1) Сипанка — дерев'яна тара для зберігання зерна; тут: крупа.