На Щуку хтось бомагу в суд подав, 

Що буцімби вона такеє виробляла. 

Що у ставку ніхто життя не мав: 

Того заїла в смерть, другого обідрала. 

Піймали Щуку молодці 

Та в шаплиці (1) 

Гуртом до суду притаскали, 

Хоча чуби й мокренькі стали. 

На той раз суддями були 

Якіїсь два Осли, 

Одна нікчемна Шкапа 

Та два стареньких Цапа — 

Усе народ, як бачите, такий 

Добрячий та плохий. 

За стряпчого (2), як завсігди годиться. 

Була приставлена Лисиця... 

А чутка у гаю була така. 

Що ніби Щука та частенько. 

Як тільки зробиться темненько, 

Лисиці й шле — то щупачка (3), 

То сотеньку карасиків живеньких 

Або линів гарненьких... 

Чи справді так було, чи, може, хто збрехав 

(Хто ворогів не мав!), — 

Сторінка 1 з 2 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 > У кінець >>

Корисні матеріали: