ГАЛАСУНИ

 

Коли Рябенька й Семенатка,

Кінчивши яйцекладку,

Злетять з гнізда у курнику,—

Там стільки галасу та крику,

Немов хтозна-яку

Зробили справу превелику.

Якось од нічого робить, чи як,

І Півень з ними розкричався так,

Аж Господиня вийшла з хати:

— Чого кричиш, хвостатий?

Немов залізом хто припік!

- Та як «чого»? Яєчка любиш?

Поглянь, в гнізді яєць, що й лік

Загубиш!

— Іч, хитрий біс!

Та вже... Хоч ти не зніс

Нам жодного яйця,

Іди сюди, посиплю зеренця!

 

* * *

На зборах

З трибуни, чую, Півники говорять.

Але бо хитруни!

Не про свою роботу —

Про надбання чужі деруть одважно рота

І хвастають, мов ті галасуни,—

На господарський хліб роззявились вони!