ХОМИН СПАДОК

 

Дізнавсь Хома, що на чужім селі

Старенька тіточка подякувала богу.

Не можна не піти не виплакать жалі,

Небіжку провести в далеку путь-дорогу

(Такий із вік-віків порядок).

Та й інше там цікавило Хому:

Казала мати, що йому

Від тітки має бути спадок.

Той спадок казна-що — дійничка,

Але й дійничка не дрібничка,

Коли вона надійно в план стає

І в плані роль відіграє.

«В сусіда є теличка невеличка,

Він дасть теличку за дійничку,

Теличка буде жить,

Рочок перебіжить,

Корівка помудрує,

Бичка мені дарує,

Бичок оформиться в бика,—

Тоді, го-го, не буду драти пішака...»

Аж ось село. Ось тітчина садиба,

І... тітка по двору весела диба.

Лиха тобі мара —

Не думала вмирать стара!

 

* * *

 

Ой, не один Хома погану має звичку

Писати в плани тітчину дійничку!

 

«Xомин   спадок». Вперше надрукована в журналі  «Вітчизна»   (1959,  №  8),   написана    1958   року. Увійшла  до  збірок   1960,   1963   рр.  Подається   за  останньою збіркою.