КОВАЛЬ ТА ЙОГО ПЕС
Стук та стук,
Дзень та дзень!
На всю силу дужих рук
День у день
По ковадлу бив-кував,
Гірко гроші добував.
Від тих дзвонів,
Передзвонів
Світ, здавалося, дрижав.
За ковадлом Пес лежав.
Горно дише та сопе,
Тисне пригарами груди,— Псу байдуже: спить, хропе,
Грім, здавалось, не розбудить…
Ось кінчив Коваль роботу.
Обітерши краплі поту,
Плямкнув ротом,
І запахла ковбаса,—
Де і сон подівсь у Пса.
* * *
Інші люди вдачу мають:
Де гримить важка робота,—
Сплять,
Хроплять,
Подібно Псу;
Роззявляють
Зразу рота,
Як зачують ковбасу.
«Коваль та його Пес». Увійшла до збірок 1958,1960 і 1964 рр. Передруковується з останньоїкниги. Введена також до збірників «Україна сміється»,«Сучасні українські байки». В перекладі В.Корчагіна увійшла до збірки «Соловей в курятнике».