КОВАЛЬ ТА ЙОГО ПЕС

Стук та стук,

Дзень та дзень!

На всю силу дужих рук

День у день

По ковадлу бив-кував,

Гірко гроші добував.

Від тих дзвонів,

Передзвонів

Світ, здавалося, дрижав.

За ковадлом Пес лежав.

Горно дише та сопе,

Тисне пригарами груди,— Псу байдуже: спить, хропе,

Грім, здавалось, не розбудить...

Ось кінчив Коваль роботу.

Обітерши краплі поту,

Плямкнув ротом,

І запахла ковбаса,—

Де і сон подівсь у Пса.

 

* * *

Інші люди вдачу мають:

Де гримить важка робота,—

Сплять,

Хроплять,

Подібно Псу;

Роззявляють

Зразу рота,

Як зачують ковбасу.

 

«Коваль та його Пес».   Увійшла до збірок 1958,1960 і   1964 рр. Передруковується з останньоїкниги. Введена також до збірників «Україна сміється»,«Сучасні українські байки». В перекладі В.Корчагіна увійшла до збірки «Соловей в курятнике».