Завантажити материал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Mykola_gogol_vechory_na_hutori_bilya_dykanki.docx)Mykola_gogol_vechory_na_hutori_bilya_dykanki.docx315 Кб1524
Скачать этот файл (Mykola_gogol_vechory_na_hutori_bilya_dykanki.fb2)Mykola_gogol_vechory_na_hutori_bilya_dykanki.fb2736 Кб1116

 

Микола Гоголь

ВЕЧОРИ НА ХУТОРІ БІЛЯ ДИКАНЬКИ

            

Зміст

Диявольський контракт і культурна ініціація.

ЧАСТИНА ПЕРША

     Передмова

     Сорочинський ярмарок

     Вечір проти Івана Купала

     Майська ніч, або утоплена

     Втрачена грамота

 

ЧАСТИНА ДРУГА

     Передмова

     Ніч перед Різдвом

     Страшна помста

     Іван Федорович шпонька та його тітонька

     Зачароване місце     

     

     ЧАСТИНА ПЕРША

     

     Передмова

     Це що за диковина: Вечори на хуторі біля Диканьки? Що це за вечори? І шпурнув у світ якийсь пасічник! Слава тобі господи! Ще мало обскубли гусей на пера та перевели ганчір'я на папір! Ще мало народу, усякого звання й наброду, перекаляло пальці в чорнилі! Надав же чорт і пасічникові потягтися слідом за іншими! Справді, друкованого паперу розвелося стільки, що й не придумаєш швидко, що б таке загорнути в нього".

     Чуло, чуло віще моє усі ці розмови ще за місяць! Тобто, кажу я, що нашому брату, хуторянинові, носа тільки виткнути з своєї глушини на великий світ - матінко моя! - Це все одно, як трапляється, іноді зайдеш у покої великого пана: обступлять тебе всі та й почнуть морочити. Ще б нічого, нехай би вже вище лакейство, - так ні, яке-небудь обідране хлоп'я, глянути - погань, що порпається на задньому дворі, - і те причепиться; та й почнуть з усіх боків ногами притупувать: "Куди, куди, чого? геть, мужик, геть!" Я вам скажу... Та що там казати! Легше мені двічі на рік з'їздити до Миргорода, де от уже п'ять літ, як не бачив мене ні підсудок з земського1 суду, ні поважний ієрей2, ніж показатися у той великий світ. А показався - то вже плач не плач, а давай одвіт!

 

     ---

        1 Земство - орган місцевого самоврядування, створений у дореволюційній Росії та Україні відповідно до земської реформи 1864 р.

        2 Ієрей - священик.

     У нас, мої люб'язні читачі, - не в гнів вам сказати (ви, може, й розсердитесь, що пасічник говорить з вами запросто, немов з якимось сватом своїм або кумом), - у нас, на хуторах, ведеться здавна: тільки-но закінчаться роботи на полі, мужик залізе відпочивати на всю зиму на піч, і наш брат приховає своїх бджіл у темний льох, коли ні журавлів у небі, ні груш на дереві більш не побачите, тоді, як тільки вечір, уже напевно десь в кінці вулиці жевріє вогник, сміх і пісні чути здалеку, дзенькає балалайка, а часом і скрипка, гомін, шум... Це у нас вечорниці! Вони, як бачите, вони схожі на ваші бали; тільки не можна сказати, щоб зовсім. На бали, коли ви ідете, то саме за тим, щоб повертіти ногами та попозіхати в кулак; а в нас збереться в одну хату юрба дівчат зовсім не для балу, з веретеном, з гребенями1; спочатку немов і за діло візьмуться: веретена хур-чать, ллються пісні, і кожна не зведе й очей убік; та тільки шелеснуть у хату парубки з скрипалем - здійметься крик, почнеться веремія, підуть танці та заведуться такі штуки, що й розказати не можна.

     А найкраще, як зіб'ються всі тісною купою та почнуть загадок загадувати, або просто правити теревені. Боже ти мій! Чого тільки не розкажуть! Відки старовини не викопають! Якого жаху не нанесуть! Та ніде, може, не розказувано було стільки диковин, як на вечорах у пасічника Рудого Панька. За що мене миряни прозвали Рудим Паньком - їй-богу, не скажу вам. І волосся, здається, у мене тепер скоріше сиве, ніж руде. Та в нас, не зводьте гніватись, такий звичай: як дадуть кому люди якесь прізвисько, так і на віки вічні залишиться воно. Бувало зберуться, напередодні свята, добрі люди в гості до пасічникової хатини, посідають за стіл, - і тоді прошу тільки слухати. Та й то сказати, що люди ж були зовсім не простого десятка, не які-небудь мужики хуторянські. Так, може, комусь і вищому за пасічника зробили б честь, завітавши. От, наприклад, чи знаєте ви дяка диканської церкви Хому Григоровича? Ех, голова! А які історії вмів він розповідати! Дві з них знайдете в цій книжці.

     ---

        1 Гребінь - довгаста пластинка з зубцями для розчісування куделі.

        2 Пістрьовий - зроблений з грубої саморобної різнокольорової лляної тканини.

Сторінка 1 з 65 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 > У кінець >>