Микола Гоголь - Шинель (сторінка 3)

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Mykola_gogol_shynel.docx)Mykola_gogol_shynel.docx59 Кб6432
Скачать этот файл (Mykola_gogol_shynel.fb2)Mykola_gogol_shynel.fb2113 Кб1928
Отут і побачив Акакій Акакійович, що без нової шинелі не можна обійтися, і зовсім занепав духом. Та як же, справді, за шо, зз які гроші її оправити? Звісно, можна було б тірохи по¬кластися на майбутню нагороду до свят, та ці гроші давно вже призначені й розподілені наперед. Треба було справити нові панталони, заплатити шевцеві давній борг за зроблені нові пришви до старих халяв, та слід бучо замовити швачці три сорочки і зо дві штуки тієї білизни, що її непристойно на¬зивати в друкованім слові; одно слово, всі гроші зовсім мали розійтися, і якби навіть директор був такий милостивий, шо, замість сорока карбованців нагороди, приділив би сорок п'ять чи п'ятдесят, то все ж залишиться така дрібниця, що в ши¬нельному капіталі буде краплиною в морі. Хоча, звісно, зіи знав, що в Петровича була примха загнути знечев'я чорт батька зна яку незмірну ціну, так що вже бувало сама жінка ие могла здержатись; щоб не скрикнути: «Що це ти з глузду з'їхав, дурню отакий! Іншим разом нізашо візьме роботу, а оце надало йому загнути таку ціну, що й сам її не варт». Хоча, звісно, він знав, що Петрович і за вісімдесят карбован¬ців візьметься пошити, та все ж звідки узяти ці вісімдесят кар¬бованців? Половину ще можна б знайти: половина знай¬шлася б, може, навіть трохи й більше, та де взяти другу поло¬вину?.. Але спершу читачеві треба знати, де взялася\" перша половина. Акакій Акакійович мав звичку з кожного витрачу- ваиого карбованця відкладати по шажку в гіевеличку скриньку, замкнену на ключ, з прорізаною зверху дірочкою, щоб кидати туди гроші. Наприкінці кожного півріччя він ре¬візував заощаджену мідну суму й заміняв її на дрібне срібло. Так робив він з давніх-давен, і таким способом за кілька років зібралося грошей більше, ніж сорок карбованців. Отже, поло¬вина була в руках; та де ж .узяти другу половину? де взяти другі сорок карбованців? Акакій Акакійович думав-думав і вирішив, шо треба буде зменшити заведені витрати хоча б принаймні протягом одного року: вивести з ужитку чай вечо¬рами; не світити вечорами свічки, а як треба буде шо робити, іти в кімнату хазяйки й працювати при її свічці; ходячи вули¬цею, ступати як можна легше й обережніше по каменю й пли¬тах, мало не навшпиньках, щоб таким чином не стерти скоро- часио підметок; якомога рідше віддавати прачці прати бі¬лизну, а щоб ие заношувалась, то кожного разу, приходячи додому, скидати її й залишатися в самому тільки демикото- новому халаті, дуже давньому і милуваиому навіть самим часом. Треба сказати правду, що спочатку йому було трохи трудно звикати до таких обмежень, та потім якось воно звик- лося і пішло до ладу; він зовсім призвичаївся навіть голоду¬вати вечорами; та зате він живився духовно, носячи в думках своїх вічну ідею майбутньої шинелі. З того часу неначе він одружився, неначе якась інша людина присутня була з ним, неначе він був не сам, а якась приємна подруга життя згоди¬лася з ним проходити разом життєву путь, — і подруга ця була не хто інша, як та ж шинель иа товстій ваті, на міцній підкладці, що її й не зносити. Він ста№ якийсь жвавіший, на¬віть твердіший характером, як людина, що вже визначила й поставила собі мету. З обличчя і з вчинків його зникли само собою сумнів, вагання, словом — усі нерішучі й непевні риси. Огонь часом показувався в очах його, в голові навіть з'явля¬лися найсміливіші й найвідважніші думки: а чи не покласти, справді, куниці на комір? Роздумування про це мало не при¬звело його до неуважності. Одного разу, переписуючи папір, він мало не зробив навіть помилки, так що майже вголос крик¬нув: «ух!» і перехрестився. Протягом кожного місяця він хоч один раз навідувався до Петровича, щоб поговорити про ши¬нель: де краще купити сукна, і якого на колір, і в яку ціну, 1 хоча трохи заклопотаний, та завжди задоволений повертався додому, помишляючи, що прийде ж, нарешті, час, коли все це купиться і шинель буде пошита. Справа пішла навіть швидше, ніж він сподівався. Наперекір усім сподіванням директор призначив Акакію Акакійовичу не сорок і ие сорок п'ять, а цілих шістдесят карбованців: чи передчував вій, шо Акакію Акакійовичу потрібна шинель, чи само собою воно так склалось, та тільки в нього через це опинилось зайвих двадцять карбо¬ванців. Це прискорило хід справи. Ще яких-небудь два-три МІСЯЦІ невеликого голодування — І в Акакія Акакійовича на¬бралось, справді, близько восьмидесяти карбованців. Серце його, загалом дуже спокійне, почало битися. Першого ж дня вій вирушив разом з Петровичем по крамницях. Купили сукна дуже гарного, — і не диво, бо про це думали ше за півроку раніше, і не було того місяця, шоб не заходили до крамниць примірятися до цін; зате сам Петрович сказав, що кращого сукна й не буває. На підкладку вибрали коленкору, але та¬кого добротного та міцного, шо він, як говорив Петрович, б^в ще кращий за шовк і навіть иа вигляд показніший і глянцови- тіший. Куниці не купили, бо вона була, справді, дорога, а за¬мість неї вибрали кішку, найкращу, яка тільки знайшлася в крамниці, кішку, яка здаля могла завжди видатись за ку¬ницю. Петрович порався з шинеллю тільки два тижні, бо чи¬мало було стебнування, а то вона була б готова раніш. За ро¬боту Петрович узяв дванадцять карбованців — менш ніяк не можна було: геть чисто все було шито на шовку, подвійним дрібним швом, і по кожному шву Петрович потім проходив власними зубами, витискуючи ними всякі фігури. Це було... трудно сказати, в який саме день, та, мабуть, в найурочисті¬ший день у житті Акакія Акакійовича, коли Петрович приніс, нарешті, шинель. Він приніс її ранком, перед гою самою го¬диною, коли треба було йти до департаменту. Ніколи б іншим часом не припала так до речі шинель, бо вже починалися до¬сить міцні морози і, здавалося, мали ше збільшитись. Петро¬вич з'явився з шинеллю, як і подобає пристойному кравцезі. На обличчі його змалювався вираз такий значущий, якого Акакій Акакійович ніколи ще не бачив. Здавалося, він почув ппвиою мірою, що зробив неабияке діло і що враз показав у собі безодню, яка розмежовує кравців, що пришивають тільки підкладку та перешивають, від тих, що шиють нове. Він вий- кяв шинель з носової хустки, в якій приніс її; хустка була тільки що від прачки; він уже потім згорнув її і поклав в ки¬шеню для вжитку. Вийнявши шинель, він дуже гордо погля¬нув і, держачи в обох руках, накинув дуже вправно на плечі Акакію Акакійовичу, потім потяг і обсмикнув її ззаду рукою донизу; далі драпував нею Акакія Акакійовича трохи наопаш. Акакій Акакійович, як людина літня, хотів попробувати в рукава; Петрович поміг надіти і в рукава—вийшло, що і в рукава було добре. Одно слово, виявилося, що шинель була зовсім і якраз до міри. Петрович не пропустив нагоди ска¬зати, шо він так тільки тому, що живе без вивіски на невели¬кій вулиці, і до того ж давно знає Акакія Акакійовича, тому взяв так дешево; а «а Невському проспекті з нього взяли б за саму тільки роботу сімдесят п'ять карбованців. Акакій Акакі¬йович про це ие хотів розводитися з Петровичем, та й боязся всяких великих сум, якими Петрович так любив напускати туману. Вій розплатився з ним, подякував і вийшов одразу ж в* новій шинелі до департаменту. Петрович пішов слідом за ним, і, залишаючись на вулиці, довго ще дивився здаля на шииель і потім пішов навмисне вбік, щоб, обійшовши кривим провулком, забігти знову на вулицю й подивитися на свою ши¬нель з другого боку, тобто просто спереду. Тимчасом Акакій Акакійович ішов в найсвятковішому настрої всіх почувань. Він відчував кожну мить хвилини, що на плечах у нього нова шинель, і кілька разів навіть усміхнувся від внутрішньої втіхи. Та й справді, дві вигоди: одне те, шо тепло, і друге, що гарно. Дороги він не примітив зовсім й опинився враз у департаменті; в швейцарській він скинув шинель, обдивився її навкруги і Доручив під особливий нагляд швейцарові. Невідомо, яким способом в департаменті враз всі дізналися, що в Акакія Ака- кійовича нова шинель, і шо капот вже більше не існує. Всі тієї ж хвилини вибігли у швейцарську дивитися нову шинель Акакія Акакійовича. Стали поздоровляти його, вітати, так шо той спершу тільки усміхався, а потім стало йому навіть со¬ромно. Коли ж усі, приступивши до нього, почали говорити, що треба покропити нову шинель і що принаймні він повинен впорядити для них вечірку, Акакій Акакійович оторопів до краю, не знав, що йому робити, що його відповідати і як від¬могтися. Він уже хвилин через декілька, увесь зачервонів- шись, почав був запенятк досить простодушно, що це зовсім ие нова шинель, що це так собі, шо це стара шинель. Нарешті один із чиновників, якийсь навіть помічник столоиачаЛьника, мабуть, для того, шоб показати, що він зовсім не гордовитий і знається навіть з нижчими за себе, сказав: «Так тому й бути, я замість Акакія Акакійовича справлю вечірку, і прошу до мене сьогодні на чай: я ж, як на те, сьогодні іменинник». Чи¬новники, натурально, тут же й поздоровили помічника столо¬начальника та охоче пристали на запросини. Акакій Акакійо¬вич став був відмагатися, та всі почали говорити, що нечемно, що просто стид і сором, і він уже не міг відмовитися. А втім, йому потім стало приємно, коли згадав, що він матиме через тс нагоду пройтися навіть увечері в новій шинелі. Весь цей день був для Акакія Акакійовича справді найбільшим урочистим святом. Він повернувся додому в найщасливішому настрої, скинув шинель і почепне її обережно на стіні, намилувавшись ше раз сукном ! підкладкою, і потім навмисне вийняв, для по¬рівняння, колишній капот свій, шо зовсім розлізся. Він погля¬нув на нього і сам аж засміявся: така була незрівнянна різ- ншія! І довго ще потім за обідом він усе всміхався, як тільки пригадував собі, в якому стані був його капот. Пообідав він весело, і після обіду вже нічого не писав, а так трошки поги- барнтствував на постелі, поки стемніло. Потім, не відклада¬ючи діла, одягся, надів на плечі шинель і вийшов на вулицю Де саме жив чиновник, що запросив гостей, на жаль, не мо¬жемо сказати: пам'ять починає нас дуже зраджувати, і все, шо тільки є в Петербурзі, все — вулиці й будинки, злилися й перемішалися так у голові, що вельми важко добути відти що-небудь у пристойному вигляді. Як би там не було, але певне принаймні те, що чиновник жив у кращій частині міста, вихо¬дить, дуже неблизько від Акакія Акакійовича. Спершу треба було Акакію Акакійовичу пройти деякі безлюдні вулиці з ску¬пим освітленням, але, в міру наближення до квартири чинов¬ника, вулиці ставали жвавіші, людніші, ясніше освітлені. Пі¬шоходці стали майоріти частіше, почали траплятися й дами, гарно одягнені, на чоловіках траплялися боброві коміри, рідше стрівалися ваиьки з дерев'яними ґратчастими своїми сан¬ками, утиканими позолоченими гвіздочками—навпаки, все стрівалися лишачі в малинових плисових шапках, з лакованими санками, з ведмежими запонами, і перелітали вулицю, рип¬лячи колесами по снігу, карети з прикрашеними козлами. Ака¬кій Акакійович дивився на все це як на новину: він вже кілька років не виходив вечорами на вулицю. Спинився зацікавлено проти освітленого вікна магазину подивитись на картину, де змальовано було якусь вродливу жінку, шо скидала з себ? черевичок, оголивши таким чином усю йогу, дуже непогану; а за її спиною, з дверей другої кімнати, виставив голову якийсь чоловік з бакенбардами і красивою еспаньйолкою під губою. Акакій Акакійович похитав головою й усміхнувся, і потім пішов собі далі. Чого він усміхнувся, чи тому, що поба¬чив річ зовсім незнану, а проте таку, що в кожного про иеї зберігається якесь почуття, чи подумав він, як і багато інших чиновників, таке: «Ну, ці вже мені французи! що й казати, коли вже захочуть чого-небудь такого, то вже справді, той...» А можливо, навіть і цього не подумав — не можна ж залізти в душу людині і дізнатися про все, що вона тільки думає. На¬решті добрався він до дому, де квартирував помічник столо¬начальника. Помічник столоначальника жив на широку ногу: на сходах світив ліхтар, квартирка була на другому поверсі. Увійшовши до передпокою, Акакій Акакійович побачив на підлозі цілі ряди калош. Між ними посеред кімнати стояв самовар, шо шумів і пускав клуби пари. На стінах висіли все шинелі та плгші, а поміж них деякі були навіть з бобровими комірами чи з бархатними вилогами. За стіною було чути ш\'М 1 гомін, шо враз стали ясні й дзвінкі, коли відчинилися двері 1 вийшов лакей з підносом, заставленим випорожненими склян¬ками, молочником і кошиком сухарів Видко, що чиновники вже давно зібрались і випили по першій склянці чаю. Акакій Акакійович, почепивши сам шинель свою, увійшов у кімнату, 1 перед ним майнули заразом свічки, чиновники, люльки, столи для карт, і неясно вразили його ухо: хутка розмова, що здій¬малася з усіх боків, та грюкіт пересуваних стільців Він спи¬нився дуже ніяково серед кімнати, шукаючи та намагаючись придумати, шо йому робити. Та його вже побачили, галасливо привітали і всі пішли ту ж мить до передпокою і знову огля¬нули його шинель. Акакій Акакійович, хоч був трохи й скон¬фузився, але, бувши людиною щиросердною, не міг не пора¬дуватись, що всі похвалили шинель. Потім, звісно, всі обли¬шили його і шинель, і повернулися, як водиться, до столів, понзначених для віста Все: шум, гом'н і натовп, все це якесь дивне було Акакію Акакійовичу. Він просто не знав, як йому бути, куди подіти руки, ноги й всього себе; нарешті, підсів він до грачів, дивився в карти, заглядав тому чи тому в обличчя і через деякий час почав позіхати, відчувати нудьгу, тим більше, шо давно настала та година, коли він звик лягати спати. Він хотів попрощатися з господарем, та його не пустили, кажучи, що неодмінно треба випити, на честь обнови, по бокалу шам¬панського. Через годину подали вечерю, де були вінегрет, хо¬лодна телятина, паштет, кондиторські пиріжки і шампанське. Акакія Акакійовича присилували випити два бокали, після яких він відчув, шо в кімнаті стало веселіше, проте ніяк не міг забути, шо вже дванадцята година і шо давно пора до¬дому. Щоб як-небудь не заманулось господареві затримати його, він потихеньку вийшов з кімнати, знайшов у передпокої шинель, шо, як він'з жалем побачив, лежала на підлозі, об¬трусив її, зняв з неї кожну пір'їнку, надяг на плечі і зійшов сходами иа вулицю. На вулиці все ще було ясно. Деякі роз¬дрібні крамнички, ці незмінні клуби дворового і всякого люду, були відчинені, інші Ж, які були позамикані, показували, проте, довгий струмінь світла на всю щілину в дверях, яка означала, що вони там не позбулися ще товариства, і, певно, дворові служниці або слуги ще докінчують свої пересуди й розмови, викликгючи в своїх панів цілковиту непевність щодо місця свого перебування. Акакій Акакійович ішов у веселому наспрої, навіть побіг був раптом, не знати чого, за якоюсь да¬мою, що, немов блискавиця, промайнула повз нього і в якої кожна частина тіла була сповнена надзвичайного руху. Та про¬те він одразу ж спинився і знов пішов, як і раніш, дуже тихо, здивувавшись навіть з своєї моторності, що невідомо звідки взялася. Незабаром простяглися перед ним ті пустельні ву¬лиці, що навіть і вдень не такі й веселі, а ввечері то й поготів. Тепер вони стали ще глухіші та відлюдніші; ліхтарів порід¬шало,— оливи, як видно, вже менше видавалося; почалися дерев'яні будинки, паркани; ніде ні душі; блишав тільки сніг на вулицях та засмучено чорніли з причиненими віконницямн сонні низенькі халупки. Він наблизився до того місця, де пе¬рерізалася вулиця безконечним майданом, з ледве видними на другому боці його домами, що мав вигляд страшної пустелі.

Пошук на сайті: