Твір-відгук на новелу «За мить щастя»

 

Кохання такої сили, що підносить над реаліями життя. Так, за це покладена смерть, але мить щастя коштує того, щоб ні про що не жалкувати. Ця розповідь — неначе ключ до розуміння філософії Олеся Гончара, його прагнення до ідеального, до сво­боди. Як письменник, він розумів, що абсолютна свобода можлива лише у сфері почуттів, бо лише вони не підкорюються нікому та нічому.

Мабуть, щастя в тому, щоб жити й радіти кожній миті.

Щастя — це те, що було.

Щастя — не те, що буде.

Неба набрало в груди

І гай-гай — одгуло.

Щастя — це те, що було.

Щастя — воно мана є.

Щастя — це те, що минає,

Як не минає зло.

Хай підминає погода Щастя — жар-птиці перо,

Щастя — від Бога нагода Творити добро!

(/. Драч)