ДО ОРЛА

                            Обох нас, орле стервоїдний, 
                            Знажає поле боротьби:
                            Рвемо у других шмат послідній, 
                            Жаги нікчемної раби.
                             
                             Та чом не в мене твої крила? 
                             Я полинув би вище хмар:
                             Тут кров злочинства землю вкрила, 
                             Скрізь повно слів, в повітрі - вар!
                             
                            Де б не поглянув - боже! - всюди 
                            Слід жертв, загублених дарма;
                            Не змовк стон тіней,- рвуться груди;
                            Нищаву смертю обійма.
                             
                             О, браття серби, - гірко плачуі 
                             Свята надія геть зника... Все кров та кров... 
                             Між нами - бачу, 
                             Червона річка протіка!