Писулька до Грицька Прокази 



Хто Добрість, Грицьку, нам намалював плаксиву, 

Понуру, мов чернець турецький, і сопливу, 

Той бісів син, коли не москаля підвіз, 

Той Добрості не зна, не бачив і не чує, 

Не пензлем той її, але квачем малює, 

Той Добрість обікрав. Не любить Добрість сліз; 

Вона на всіх глядить так гарно й веселенько, 

Як дівка, од свого ідучи панотця 

До церкви — до вінця, 

Глядить на парубка, мов ясочка, пильненько. 

Не квасить Добрість губ, бо із її очей 

Палає ласка до людей. 



Добрість жартує з розумом і до діла, вона завжди однакова і в горі, і в радості. Не зважає вона на панську зневагу, на брехню. Від страждань тільки збільшується її цінність і вага. 



Але всьому свій час і черга, Грицьку, буде! 

Ми під богом, як бач, всі ходим, грішні люде: 

До часу глек, — мовляв один розумний лях, — 

До часу, голубе, нам глечик носить воду. 



Незважаючи на свою велику вченість, Грицько не може зрозуміти справжньої природи Добрості. 



І єсть земля така правдива і заможна, 

Сторінка 1 з 2 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 > У кінець >>