Майк Йогансен - Майборода

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Majk_johansen_majboroda.docx)Majk_johansen_majboroda.docx43 Кб876
Скачать этот файл (Majk_johansen_majboroda.fb2)Majk_johansen_majboroda.fb276 Кб863

 

Майк Йогансен

Майборода

 

Оповідання

 

           

            Частина 1

           

            І. Майборода й філософи

           

            З-під вивіски «Механічний тоталізатор» вийшов чоловічок і став на тротуарі.

           

            Це був Майборода. Філософ Майборода.

           

            На обличчя Майборода зовсім не схожий на філософа.

           

            Філософи мають великий лисий лоб і задумливі, або й пронизливі, очі. До того в них звичаєм буває борода.

           

            Навпаки, Майбороді біляві патли, як вимочена конопля, звисають аж на самі очі - маленькі, підсліпуваті очі.

           

            Під носом у Майбороди теж конопляна мичка - вуси. Майборода постояв на тротуарі. Він замислився.

           

             

           

            II. Суєта

           

            Все суєта! - вирішив Майборода й подався тротуаром по вулиці.

           

            От жінки! Для чого вони одягають лакові черевички, підмащують губи й дивляться скоса на сміливих парубків?

           

            Все одно вони помруть, зогниють і змішаються з землею. Суєта!

           

            Все суєта! - остаточно постановив Майборода.

           

            Посада, головбухгалтер, PKІ - все суєта!

           

            А найперше - механічний тоталізатор!

           

            Це вже суєта суєт.

           

            Чи виграєм, чи ні - то ще хтозна, а що програєм, то напевне.

           

            Майборода механічно помацав кишеню.

           

            Хоч як подумати добре - то й гроші суєта.

           

            Що з того, що за гроші можна купити гарну женщину.

           

            Побудем з нею ніч, а там, дивись, і зачепив чого-небудь!

           

            Майборода прискорив ходу.

           

             

           

            III. Майборода і плавунець

           

            - Все - суєта! - ще раз повторив Майборода і - спинився.

           

            На тротуарі збилася купка - душ п'ять народу і на щось дивились.

           

            - От юрба! - сказав собі Майборода.

           

            Досить того, щоб один спинився перед якоюсь дурницею, і зараз коло нього наб'ється народу.

           

            Колись Майборода сам попавсь на гачок. Якийсь хлопчик став на вулиці Лібкнехта й почав непорушно дивитись на вікно в четвертім поверсі на другому боці.

           

            Тоді Майборода теж приєднався до купи й усі дивились на вікно, аж поки хлопець не висолопив язика на глядачів і не вшився.

           

            Майборода звів очі. Перед ним манячила якась широченна спина під кашкетом. Спина уважно дивилась у середину кільця.

           

            - Запевне якась неймовірна дурниця!

           

            Щоб перевірити свій висновок на фактах, Майборода присунувсь ближче і заглянув у середину, розсунувши трохи наївних глядачів.

           

            На тротуарі голічерева лежала якась маленька штучка, завбільшки з карбованця.

           

            Вона мала вигляд сочевичини і по краю обведена була жовтою стрічкою.

           

            - Так і є!

           

            Це просто собі жук-плавунець. Є на що дивитись!

           

            Він залетів на вулицю з річки, кокнувсь об лихтар і впав.

           

            Спина в нього гладка, як дзеркало, і він вимахує чорними ногами, щоб встати.

           

            «Він довго може так працювати», - подумав Майборода.

           

            «І чим все скінчиться? Його або роздавлять перехожі, або він досунеться до краю тротуару, впаде на брук і його роздушить колесом».

           

            - Це плавунець! - сказав Майборода вголос, щоб привнести якесь світло в голови наївних глядачів.

           

            Ніхто не відповів.

           

            Майборода звів очі й побачив, що нікого не було. Він стояв сам над плавунцем.

           

            В цю мить хтось штовхнув його ліктем. 

           

             

           

            IV. Майборода і Степун

           

            - Обережніше! - голосно засичав Майборода. Лікоть прийшовся йому в спину коло печінки.

           

            Майборода терпіти не може, коли штовхаються.

           

            Наче не люди, а скоти якісь. Є ж тобі місце обминути - так от треба зачепити стороннього чоловіка!

           

            Над Майбородою залунав веселий сміх.

           

            - Що ти тут стоїш, Майбородо! - спитав Степун. - Чи не придумав ще якоїсь теорії?

           

            Майборода не відповів нічого. Цей Степун був його запеклий ворог.

           

            Він служить розсильним в установі й ніколи не промине каси, щоб не поглузувати з Майбороди.

           

            Якось він зустрів Майбороду, коли той виходив з церкви, і з того часу не дає йому жити.

           

Сторінка 1 з 8 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 4 5 6 7 8 > У кінець >>

Пошук на сайті: