Майк Йогансен - Майборода (сторінка 3)

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Majk_johansen_majboroda.docx)Majk_johansen_majboroda.docx43 Кб1016
Скачать этот файл (Majk_johansen_majboroda.fb2)Majk_johansen_majboroda.fb276 Кб979
            Майборода дістав бумажника й вийняв червінець. Офіціянт приніс решту - це була жменька срібла.

           

            Катя спробувала була взяти решту собі, але Майборода запротестував.

           

            - Нащо тобі ця суєта? - сказав він зворушливим голосом. - Всі мої гроші будуть твої.

           

            Вони пішли до виходу.

           

            По дорозі Майборода зачепив за стільця й поточився. Катя його піддержала.

           

            Сила Майбородина не в ногах, а в голові.

           

            Він це знає.

           

            Є такі, що вип'є трішки й починає верзти дурниці.

           

            Майборода ж завжди зберігає ясність і точність у думках.

           

            Більше того - логіка його зростає! Думки плинуть легко й ясно, наче човен у прозорому океані.

           

            Всі логічні труднощі розтають і зникають...

           

            Катя й Майборода вийшли на вулицю. Повз них проторохтів автомобіль, так близько, що Майборода одсахнувся й погрозивсь на нього кулаком.

           

            В автомобілі сиділа якась парочка.

           

             

           

            VII. Майборода їде до Святої землі

           

            - Так! - заплакав Майборода. - Вони думають, що мають право наїжджати на якогось Майбороду, бо вони найняли автомобіля.

           

            Але він знає краще від них, чим це скінчиться.

           

            Вони наїдуть на когось і їх заберуть у район.

           

            А коли й не наїдуть зараз, все одно на них знайдеться смерть.

           

            Вони зотліють у тій землі, з якої вийшли.

           

            Й то ще добре, як вони помруть тихо й мирно.

           

            З чого б ото вони літали отут по вулицях!

           

            Катя сіпнула Майбороду за рукав.

           

            - Я тобі скажу, Катю! - урочисто вимовив Майборода. - Не сіпай мене, я тобі все про них скажу: він розтратив казенні гроші, і його просто з автомобіля вкинуть у в'язницю! Я знаю це!

           

            Катя потягла Майбороду по тротуару.

           

            - Іди, дурний! - сказала вона. - Диви, щоб тебе ще не заарештували тут.

           

            - Не плач, Катю! - сказав Майборода. - Ми з тобою ще прийдемо дивитись, як вони сидітимуть у холодній! Ми зараз їх наздоженем і подивимось, як їх заарештують.

           

            - Автомобіль! - гукнув Майборода рішуче.

           

            Підкотив автомобіль.

           

            Майборода забрався всередину. Катя сіла побіч його.

           

            - Їдь за отим-о, що вкрав казенні гроші! - показав він суворо.

           

            Шофер пустив автомобіль.

           

            - Слухай, дорогий мій! - сказала Катя. - Заїдьмо спочатку до Марсельської гостиниці, одпочинем, а тоді вже наздоженемо злодіїв.

           

            - Шофер! - гукнула вона. - До Марсельської!

           

            «Не будемо ми їх ловити! - вирішив Майборода. - Одпочинем і поїдемо до Святоїземлі».

           

            Шофер спинився перед гостиницею. Катя вийшла з автомобілю й пішла наймати номер.

           

            Майбороді набридло ждати. Він рвався вперед. Для чого одпочивати, коли він може зараз же поїхати до Святої землі. Там його душа зазнає одпочинку. Він приложиться до святих мощей Ісуса Христа й Бога-отця.

           

            Все було так ясно й радісно.

           

            Для чого ждати? Для чого гаяти дорогоцінний, коштовний час?

           

            Майборода торкнув шоферове плече.

           

            - Вокзал! - сказав він радісним голосом.

           

            Автомобіль покотив.

           

            З ґанку готелю вискочила Катя, щось закричала.

           

            Майборода не дочув, що саме - він поспішав.

           

            Перед вокзалом Майборода зліз, купивковбаси й пляшку гіркої й одпустив шофера.

           

            Він постановив доїхати до Севастополю й там попитати парохода до Святої землі.

           

             

           

            VIII. Майборода й собака

           

            Майборода пішов до каси й купив квитка до Севастополю.

           

            Треба б уже й влазити в вагон, але Майборода згадав про горілку в кишені.

           

            Горілка в дорозі потрібна про всякий випадок.

           

            Але як її пити в вагоні?

           

            То ж тільки якийсь одчайний п'янюга може насмілитись привселюдно смоктати горілку в вагоні.

           

            Майборода вийшов на перон і почав шукати затишного куточка.

           

            Нарешті він знайшов.

           

            Це була халабуда з надписом: «Для мужчин».

           

            Майборода увійшов, озирнувся, вибив з пляшки затичку й вихилив її за одним заходом.

           

            Потім акуратно встромив порожню пляшку в чорне зявло.

           

Пошук на сайті: