Сергій Жадан - Мері Крістмас, Джізус Крайст!

 

Сергій Жадан

Мері Крістмас, Джізус Крайст!

(Veseloho Rizdva, Isuse!)

 

Вертеп

Vertep

 

(На основі традиційних українських вертепів

і фольклорних переказів народів Центральної Африки)

 

Божевільний професор Мушка дуже любив черепаховий суп у кубиках. Одного разу до нього прийшли представники партії зелених і сказали: «Як ви можете їсти черепах, адже вони, як і ви, піклуються про своїх дітей, займаються любов'ю, співають, врешті-решт». (Чути спів черепахи). Тоді божевільний професор Мушка дістав ручну гранату РҐД-5 і сказав: «Черепахи не співають».

(Чути вибух гранати РҐД-5).

 

Іноді улюблений смак сильніший за соціальні стереотипи. Черепаховий суп у кубиках - насправді черепахи не співають!

(Чути спів черепахи, після цього вибух - спів зникає).

 

Соціяльна реклама. Для безкоштовного розміщення в етері.

 

Події відбуваються в прикордонних районах Ізраїля та Палестини. Гурт пакистанських наркобаронів (gipsy kings, «тріє царі»), дізнавшись про швидке народження Ісуса, намагаються нелегально перетнути ізраїльський кордон, щоби принести Ісусові дари і в такий сакральний спосіб забезпечити подальше процвітання свого злочинного бізнесу на нових територіях. Командувач об'єднаного федерального контингенту, окопний генерал І. (Ірод), котрий своєю чергою контролює місцевий ринок важких наркотиків, дізнається про наміри пакистанців і намагається зашкодити їм. Під час митного контролю під шкіру одного з наркобаронів непомітно вживлюється чип - транзисторний індикатор, за допомогю якого федерали відстежують рух пакистанців. Проте представники анонімних спецслужб попереджують трьох царів і тим вдається позбутися переслідування. Один з царів втрачає руку з чипом, відірвавши її за допомогою саморобного вибухового пристрою.

 

В цей час у прикордонних районах відбувається перепис біженців, які живуть у фільтраційних таборах в буферній зоні. Поміж інших біженців на перепис ідуть Йосип з Марією. Марія чекає на дитину і згодом народжує її на фермі, поблизу придорожнього кемпінгу, в якому родина зупинилася на ніч. Саме тут Тх знаходять наркобарони, а також натовп ямайських емігрантів, котрі почули в себе на батьківщині від сектантів-вудистів про Ісусове народження і поспішили перетнути Атлантичний океан у порожніх трюмах нафтовозів, бо вважають Ісуса новим ефіопським королем, чий прихід був напророчений у давніх растаманських переказах і перших письмових пам'ятках, вивезених до Ямайки легендарними ефіопськими вождями. На думку ямайців, Ісус має відновити міць і суверенітет ідеального африканського королівства. Розчарований Ірод, дізнавшись про вдалий маневр спецслужб, наказує федеральній авіації нанести ракетно-бомбові удари по фільтраційних таборах. Гинуть тисячі мирних мешканців, передусім - діти й жінки. Проте каральні операції не приносять очікуваного результату - Марія, Ісус і Йосип тікають на південь, завдяки маловідомій єгипетській повстанській організації.

Під час нелегального переїзду через пустелю Марія з Ісусом губляться. З'являється Мама-Кока - відлучена від церкви неканонізована альтернативна свята, для появи якої місцеві мешканці вживають потужні галюциногени. Мама-Кока допомагає Марії й Ісусові, не даючи їм померти і вигодовуючи їх листям коки, приготовленими за давніми рецептами єгипетських прикордонників. Марія щасливо повертається до Йосипа.

Останні силові рішення Ірода викливають незадоволення у федеральної влади і призводять до відставки генерала. Ірод ще деякий час намагається утриматись при владі, залучаючи для цього сучасні PR-технології, проте спецслужби вже отримали «замовлення» на його ліквідацію. Згідно з передбаченнями пізніх іранських сур, Ірод гине під час кримінальних розборок на цвинтарі мертвих телевізорів.

 

Сцена перша

Телестудія. Окопний генерал Ірод (стрьомний неприємний суб'єкт) дає інтерв'ю представникам реґіональних ЗМІ

 

час це змія яка полює на метеликів

скажімо високі зелені стебла часника що ростуть перед будинками

або мости через замулену ріку на яких валяються

фісташки і лотерейні квитки -

хто знає з чого насправді складається твоя присутність

хто знає можливо все це лише звір який проповзає піском проповзає піском і цей пісок він наче тісто і наче цукор і цей пісок він склом засипає папери в конторах

 

і монітори в квартирах розвіюється із кишень носовичків і консервних бляшанок

вони говорили що чекали на нас що ми їх визволили і тому

ми можемо розраховувати на них

вони стверджували що тепер все владнається власне що ми

все владнаємо з їхньою допомогою

в цій країні де навіть не чули що таке гігієна що таке чиста вода

тому що вода тут ніби пісок — тепла й зникома розсипається між пальців

наша чорна дивізія швидко втратила свою боєздатність в їхніх пісках

солдати просто вживали наркотики і в повітрі пахло

піхотинськими шинелями

 

зовсім-зовсім близько від геройської смерти і забуття

адже час він весь час десь поруч він весь час дихає тобі в плече

знаєте це коли втрачаєш форму забуваєш про бізнес

так і живеш

не відповідаючи на листи

не підтримуючи ранкові пробіжки

і не приходячи на зустрічі на які маєш приходити

чи приходячи на них так пізно що краще на них і не приходити

 

все це тільки велика небесна анімація

небеса лише кавалки помаранчевого пластиліну

яким добрі духи смерти виліплюють очі чоловікам і жінкам

виліплюють серце і виліплюють троянди

пластилін що прогинається під черевиками

і пластилін яким виліплені горла співачок

всі небеса всі піднебесся

 

я завжди говорив чекай не чекай

таке враження що своїх дітей вони вигодовують оцтом

діти в цій країні ростуть наполегливо як виноград

зорі у цій країні гарячі мов діти при температурі

пісок переганяє свої череди з левади на леваду...

 

...саме того року стояло на диво холодне літо

листя стікало соком мов щільники медом

білі далекі планети які не збирались летіт

 висіли в небі що знизу здавалось мертвим

 

і того року було багато вагітних жінок котрі мов черепахи

збирались під стінами і крамницями повертаючись з ринків

під шкірою їх животів дихали немовлята

і запахи над ними літали ошматтям якихось уривків

я виріс у цій країні я знаюсь на кожному знаці

я знаю як ці жінки вичісують бруд із волосся як виливають воду із глеків

так а ще можна було помітити як хтось залишає в небі відбитки пальців настромлюючи на хрестовини розбійників ніби метеликів

 

Сцена друга

Кемпінґ при дрібному тваринницькому кооперативі.

Чоловік і жінка, головні герої вистави, говорять переважно про побутові негаразди мандрівки

 

— ми пройшли цей шлях

 

       — я знаю

      

— що лишилось ще

 

       — терпіти

      

— скільки тут птахів

буває

 

хто це за вікном?

 

       — це діти

      

— з ким насправді ти ночуєш

звідки смак дощу і хліба?

 

— це дитя в мені — ти чуєш?

плаває всю ніч як риба

 

ці автозаправки в пустелі і кемпінґи в передгір'ях

хтось їх лишав на шляху хтось їх розсипав як апельсини

подарунками на різдво твого сина

 

тому ми маємо з тобою безліч оздоб які передаємо з рук в руки

ми маємо жовтий хліб і чорні оливки

ми маємо віск і парфуми ми маємо срібні тарелі

сопілки і гонги які подзенькують в наших валізах

 

— але чи буде все це звучати цієї ночі?

 

Сцена третя

Біженці з Ямайки. Співають ґоспелз.

Настрій у всіх бадьорий і піднесений

 

добрий ефіопський король мав би перетнути п'ять кордонів і сім морів

щоби потрапити до нас мав би пригнати зграї китів і череди чорних корів

щоби власкавити всіх наглядачів і їхніх сумних дружин

щоби заповнити своїми дарами останню із порожнин

 

добрий ефіопський король прожене левів із наших полів

з ним прийдуть танцівники з очима дельфінів і діти з крилами журавлів

він заліпить виразки глиною і рани заллє молоком

він вийме скалки з дитячих очей довгим своїм язиком

 

ми пливли до нього в зачинених трюмах із щурами і табаком

ми чули як сіль роз'їдає дерево і як риба рухає своїм хребтом

в теплій пітьмі гнилих нафтовозів ніби в його руці

лише за місячними наших дружин відраховуючи місяці

 

той хто діждався його народження бачить як він росте

як він сталевим білим ножем зрізає бадилля густе

як знаходить натільні хрестики і розгляда цілий день

або співає сидячи в затінку ефіопських пісень

 

Сцена четверта

Gipsy Kings. (Cancion del mariachi. (Morena del mi corazon))

 

— кожен із нас має браслети

кожен із нас має знак на лиці

 

ось і з небес впали комети

ніби птахи

 

       — ніби дощ на ріці

 

— знаючи шлях чуючи шепіт

кожного дня женучи віслюків

 

— доки вві сні в довгому небі

змій розклада полотно плавників

 

—  і тільки тарантули і саламандри

з нами напевно змогли б перетнути час

 

— звезений крам різьблені скрині

юрмище рік і огром берегів

 

       —  певно що хтось знає і нині

       скільки ще йти за яким із слідів

Сторінка 1 з 2 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 > У кінець >>

Пошук на сайті: