Г. Косинка — майстер новелістичного жанру

 

Українська класична література має багату спадщину май­стрів новелістичного жанру. Це і В. Стефаник, і Марко Черем­шина, М. Коцюбинський і С. Васильченко.

Г. Косинка — прямий їхній продовжувач, але своєрідний і неповторний, як і кожен із них.

Тонкий психолог селянської душі, життєлюб, оптиміст, вірний правді й красі, він має величезну силу емоційного впливу на читача. Кожне суспільне явище письменник розглядав з позиції людини, очима трудівника чи через призму заможника або дезер­тира. Він разом із героями шукав правду, істину.

Письменник постійно й послідовно розкривав процес зрос­тання людської гідності в середовищі українських незаможни­ків. Його герої сильні й вольові, багаті й красиві душею, завжди дійові й життєво правдиві, переконливі.

Усе, про що написав Г. Косинка, не видумане, відібране, вино­шене, виважене. Він добре знав психологію заможних селян, бо самому довелось з дитячих років поневірятися на чужих зем­лях. Його герої — живі, пристрасні, колоритні фігури. Були вони страшними, часто жорстокими, немилосердними й циніч­ними, але не здатними протистояти руху часу. Такими виступа­ють Андріян Кушнір у новелі «Політика», Кирило Смолянчук та штабс-капітан у «Гармонії».