Давно, 

іще в шістсот якомусь році, 

ну, цебто більш як три віки тому, 

коли носили шпаги ще при боці 

і розважали стратами юрму, 

коли відьом палили при народі, 

коли наук не знали ще ладом (1), — 



кажу, давно, кажу, у Вишогроді 

підсудна Анна стала пред судом. 



Було тій Анні, може, десять рочків, 

її привів розлючений сусід. 

Багряне листя, кілька тих листочків, 

останнє листя із кленових віт 

було на стіл покладене, як доказ, 

і шаруділо тихо на сукні. 

Осіннє сонце, яблуко-недоквас, 

стояло в голих кленах у вікні. 



І той сусід сказав тоді у тиші: 

— Панове судді! Я її привів. 

Вона робила... кольорові миші 

з оцих ось жовтих і сухих листків. 

Ото складе листочок до листочка, 

Сторінка 1 з 2 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 > У кінець >>