Ліна Костенко - Маруся Чурай (Стислий переказ, дуже скорочено)

 

Ліна Костенко

Маруся Чурай (Стислий переказ, скорочено)

 

РОЗДІЛ І 


Якби знайшлась неопалима книга 



Під час пожежі у Полтаві 1658 року згоріли всі документи міських судових справ. А можливо, серед них могла б знайтися справа Марусі Чурай. 

Справа ця розглядалася на одному з судів з приводу вбивства козака Грицька Бобренка. Мати вбитого звинувачувала дівчину Марусю у тому, що вона отруїла її сина, з яким довго зустрічалася. Грицько вирішив одружитися з іншою дівчиною, і цього Маруся пробачити не могла. 

Бобренчиха привела до суду людей, які називали Марусю відьмою, бачили, як вона перекидалася на сороку, робилася димом, збирала трави. 

Мати дівчини звертається до людей з проханням не кидати багном хоч у її дитину, бо життя її і так вже отруєне. 

Виступає Яким Шибилист. Він розказує, що Маруся та Грицько росли у нього на очах. Саме Чураї доглядали малого хлопця, бо матері не було до нього діла, вона весь час із кимось сварилася, позивалася. Вирісши, діти закохалися одне в одного. Та прийшла війна, і Гриць пішов воювати. Маруся вірно чекала свого коханого, ні на кого навіть не глянула. 



Грицько ж, він міряв не тією міркою. 

В житті шукав дорогу не пряму. 

Він народився під такою зіркою, 

Що щось в душі двоїлося йому. 



Грицько ніяк не міг у житті пристати до одного берега. 

До суду прибуває посланець із Січі. Богдан Хмельницький скликає козацтво під Білу Церкву, щоб виступити проти Потоцького і Радзивілла. 

Посланець дізнається, над ким відбувається суд і пропонує розглянути справу з іншого боку: 



Ця дівчина... Обличчя, як з ікон. 

І ви її збираєтесь карати?! 

А що як, інший вибрати закон, — 

не з боку вбивства, а із боку зради? 

Ну, є ж про зраду там які статті? 

Не всяка ж кара має буть безбожна. 

Що ж це виходить? Зрадити в житті 

державу — злочин, а людину — можна?! 



Наступного дня суд, над Марусею продовжувався. Полковник Пушкар вважає, що платити злочином за злочин не можна, тому дівчина винна у вбивстві. Війт Горбань також хоче покарати винну. Суддя вирішує засудити Марусю до страти. 

Підводиться Іван Остряниця, син славного гетьмана: 



Ця дівчина не просте так, Маруся. 

Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа. 



Марусині пісні співають, вирушаючи у похід козаки, співають дівчата, чекаючи коханих. У такої людини душа не може бути чорна. 

Івана ніхто не хоче слухати. Маруся ж відмовляється від останнього слова. Її засуджують до покарання на шибениці. 



РОЗДІЛ II 



Полтавський полк виходить на зорі 



Козаки збираються вирушити у похід захищати свою землю і волю. Дехто з них не повернеться, але така їхня доля. 



РОЗДІЛ III 



Сповідь 



Марусі дають три дні на роздуми і саджають до в’язниці. Вранці дівчина чує поклик сурми. Це вперше полк вирушає у похід без Гриця. Серце їй рветься від болю. 

Сторінка 1 з 2 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 > У кінець >>

Пошук на сайті: