Детальний Аналіз

«Страшні слова, коли вони мовчать» Костенко

«Страшні слова, коли вони мовчать» аналіз твору — тема, рід літератури, жанр, мотив, композиція та інші питання розкриті в цій статті. 

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури: філософська лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Мотив: ліричного роздуму про суть мистецтва, роль слова в житті людини.

Віршовий розмір: ямб.

Художньо-стильові особливості: велика відповідальність митця перед людьми за свої слова, творіння, адже до нього прислухаються, йому вірять. Як важливо сказати щось своє, неповтор­не, вагоме, яке б зачепило душу людини, підтримало її, розрадило. Ліна Кос­тенко переконана: якщо ти справжній поет, то твоя «поезія — це завжди не­повторність, якийсь безсмертний дотик до душі». Ці слова, які є головною думкою поезії, стали афоризмом. Хай буде напружена праця душі, муки тво­рчості, щоб знайти оте єдине, неповторне слово, яке залишиться в пам’яті й у серцях людей.

Художні засоби: оксиморон (слова мовчать); епітети (страшні слова, без­смертний дотик); метафори (слова мовчать, причаїлись); антитеза (краса й потворність, асфальти й спориші) тощо.  

 

Ліна Костенко

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.