Детальний Аналіз

«Маруся Чурай» Костенко

«Маруся Чурай» аналіз твору — тема, ідея, жанр, сюжет, композиція, проблематика, герої та інші питання розкриті в цій статті.

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури «Маруся Чурай»: ліро-епос.

Жанр «Маруся Чурай»: історико-філософський соціально-психологічний роман у віршах.

Тема «Маруся Чурай»:

  • зображення головної героїні Марусі Чурай як легендарної народної пое­
  • теси і талановитої співачки з Полтави;
  • відтворення духовного життя України XVII ст.;
  • усенародна участь у Національно-визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького.

Ідея «Маруся Чурай»:

  • возвеличення Марусі Чурай — хранительки національних оберегів, інте­лектуальної й незалежної жінки;
  • утвердження в образі Марусі Чурай найкращих рис українського жіноцт­ва — багатої духовності, співучості, ліризму, романтичної вдачі, незале­жності натури, що засвідчують незнищенність національного духу, гли­боку віру в духовну силу й могутність українців.

Герої: Маруся Чурай, Гриць Бобренко, полковий обозний Іван Іскра, полтавський полковник Мартин Пушкар, козак Чесько Черкес, Галя Вишняківна, війт Се­мен Горбань.

Композиційно-стильові особливості «Маруся Чурай»: тематично й композиційно роман надзвичайно складний, багаторівневий, бага- топроблемний. Він «нагадує кристал, у якому безліч граней» (В. Панченко). Майже три з половиною століття живе в народі легенда про Марусю Чу­рай — славнозвісну піснярку. Легенда про любовну помсту (отруєння дівчи­ною свого коханого) була поширеною темою і в художній літературі (драма М. Старицького «Ой не ходи, Грицю...», повість О. Кобилянської «В неділю рано зілля копала»).

В авторському міні-пролозі — вказівка на історичну основу твору: «Влітку 1658 р. Полтава згоріла дощенту». У творі справжні факти пересипані домис­лами автора; важливі події української історії середини XVII ст. відтворено в образах Богдана Хмельницького, Якова Остряниці, Северина Наливайка, Павла Павлюка, Яреми Вишневецького та ін.

Назва роману — своєрідна легенда, національний символ, що передає і зміст епохи, і особливості українського етносу.

Роман складається з дев’яти розділів, події в яких розгортаються протягом року: судять Марусю влітку, а помирає дівчина від сухот навесні.

Розділи роману «Маруся Чурай»:

I         — «Якби знайшлась неопалима книга»;
II       — «Полтавський полк виходить на зорі»;
III    — «Сповідь» (внутрішній монолог героїні, у якому є екскурси в минуле);
IV    — «Гінець до гетьмана»;
V       — «Страта»;
VI     — «Проща»;
VII       — «Дідова Балка»;
VIII    — «Облога Полтави»;
IX         — «Весна, і смерть, і світле воскресіння».

Центральним є розділ «Сповідь» — три ночі Марусі, проведені в темниці перед стратою. Через спогади героїні перед нами проходять епізоди історії України, змальовано переживання і страждання дівчини, її особисту драму. Сюжетні колізії трактуються у двох площинах — особистісній і суспільній (сцени особистого життя Марусі органічно вплітаються в драматичні події Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмель­ницького проти польської шляхти).

Кульмінація 1 — суд і вирок.

Зав 'язка — спогади Марусі про стосунки з Грицем.

Розвиток дії — Маруся йде на прощу.

Кульмінація 2 — облога Полтави.

Розв’язка — зняття облоги, Маруся проводжає полк, що співає її пісні. Позасюжетні елементи: портрети героїв, пейзажі, опис саду, пісні, діалоги, монологи, авторські відступи.

Особливості сюжету «Маруся Чурай»:

на початку твору — розв’язка, що поєднує його з новелою. Дві сюжетні лінії: визвольна боротьба українського народу проти польської шляхти під прово­дом Б. Хмельницького; любовна лінія, що розвивається за принципом трику­тника: Маруся — Гриць — Іван Іскра.

Образ Марусі Чурай — образ митця свого часу, який органічно зливається з образом України. Постать реальної дівчини з народу, обдарованої чарівним голосом і поетичним світосприйняттям, виростає до символу, ніби вбираючи в себе духовний потенціал Вітчизни. За словами Івана, Маруся — це голос України, душа її. «Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її сло­вах», — каже про поетесу Іван Іскра. Таку ж характеристику дає дівчині й гетьман Богдан Хмельницький, який говорить, що «її пісні — як перло мно- гоцінне, як дивен скарб серед земних марнот».

Справжній митець, Маруся, наділена даром глибше й гостріше за інших від­чувати світ, близько перейматися людськими радощами й стражданнями.

У свідомості читача образ Марусі Чурай зливається з образом України не лише тому, що її підносять до символу інші герої роману, а передусім через те, що в ній уособлені найкращі моральні риси українського народу, його найвищі духовні злети, найкращі моральні переконання і судження митця своєї доби, оскільки тема митця і мистецтва проходить через історичний ро­ман у віршах «Маруся Чурай» наскрізно.

Проблематика «Маруся Чурай»:

  • любові й зради;
  • патріотизму і пристосуванства;
  • митця і народу, свободи творчості;
  • причин утрати української державності;
  • родинних стосунків;
  • батьків і дітей;
  • виховання;
  • служіння народові.

Примітки: В основу свого твору Ліна Костенко поклала відому чи не кожному українце­ві, знану в багатьох країнах світу баладу «Ой не ходи, Грицю...».

Історичне полотно твору становить окрему сторінку, через яку ще раз висві­тилися долі героїв роману. І життєву лінію головної героїні, Марусі Чурай, Ліна Костенко ввела в бурхливі соціально-політичні перипетії суспільного поступу України XVII ст., а ще точніше — періоду визвольної війни під про­водом Богдана Хмельницького. Представники козацької республіки в рома­ні — Богдан Хмельницький, Лесько Черкес, Мартин Пушкар, Іван Іскра, Яким Шибилист і ті, хто з небуття «повернулися в думі» (Яків Остряниця, Гордій Чурай, Павлюк, Наливайко). До цього славного лицарства належить і дід Галерник, «самітник і химерник», котрий «од трьох шабель ще й досі не загоєн». Грицько Бобренко теж козак, але він з часом засвоїть іншу мораль, далеко не козацьку, неодноразово повторивши Марусі: «Любов любов’ю, а життя життям».

Любов і зрада, пісня й історія — найголовніші ідейно-естетичні начала, що визначають багатство поліфонії твору.

Твір побудований на антитезі — протиставленні високого й низького, призе­мленого й духовного. Вибір життєвих пріоритетів ділить персонажів твору на два світи, які перебувають у жорсткому конфлікті. І всі події життя героїв визначаються їх належністю до котрогось із цих світів. Протиборство двох таборів не лише соціальне — воно має ширше підгрунтя. Соціальне розшару­вання помітне вже в першому розділі, коли знайомимося із запорожцями та «домариками»; наявна також і відмінність їх духовних світів. Саме цей конф­лікт у романі — чи не найголовніший. Для українця того часу основний спо­сіб життя — осілий, тобто життя хлібороба, селянина. Тому, наприклад, не можна сприймати образ Бобренчихи, яка закопалася в землю, «як кріт», лише негативно. Цей образ радше правило, ніж виняток. Винятком є Маруся — з її духовним буттям понад своїм часом.

За роман у віршах «Маруся Чурай» і збірку поезій «Неповторність» 1987 р. Ліна Костенко удостоєна Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.