Критика «Страшні слова, коли вони мовчать» Костенко

Критика

«Страшні слова, коли вони мовчать» Костенко

 

Квінтесенцією роздумів Ліни Костенко про значення слова в житті людини, про сутність поетичного мистецтва став вірш «СТРАШНІ СЛОВА, КОЛИ ВОНИ МОВЧАТЬ…».

Саме цим твором завершується збірка «Неповторність». Авторка звіряється: слова ніби живі згустки, що увібрали в себе радощі й болі багатьох людей, які їх промовляли. Чутлива душа поетеси усе це вловлює, тому з побожним страхом ставиться до слова. Тим паче, коли усвідомлює своє надскладне завдання: кожне слово треба вимовити, як уперше, треба сказати так, як до тебе ніхто й ніколи не говорив. Лише тоді це буде справжня поезія — «завжди неповторність, // якийсь безсмертний дотик до душі».

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: