Завантажити материал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Mykola_kostomarov_knygy_bytia.docx)Mykola_kostomarov_knygy_bytia.docx32 Кб523
Скачать этот файл (Mykola_kostomarov_knygy_bytia.fb2)Mykola_kostomarov_knygy_bytia.fb248 Кб452

“Книги Битія...” — один з найяскравіших документів української думки XIX ст.,

задумані і написані як програма Кирило-Мефодіївського братства, став своєрідним

Маніфестом відродженого в XIX ст. українства. Твір знайдений в 1917 р. в

жандармських архівах Петрограда. Вперше опублікований у 1921 р. в журналі “Наше

минуле”, звідки його в 1921 р. передрукував Михайло Возняк у своїй книзі

“Кирило-Мефодіївське Братство”.

МИКОЛА КОСТОМАРОВ

 

КНИГИ БИТІЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

 

1. Бог создав світ: небо і землю, і населив усякими тварями, і поставив над усею

твар'ю чоловіка, і казав йому плодитися і множитися, і постановив, щоб род

чоловічеський поділився на коліна і племена, а кожному колінові і племену

даровав край жити, щоб кожне коліно і кожне племено шукало Бога, котрий од

чоловіка недалеко, і поклонялись би Йому всі люди, і віровали в Його, і любили б

Його, і були й усі щасливі.

2. Але род чоловічий забув Бога і оддався дияволу, а кожне племено вимислило

собі богів, а в кожному племені народи повидумувала собі богів, і стали за тих

богів биться, і почала земля поливатиси кров'ю і усіватися попелом і костями, і

на всім світі сталось горе, і біднота, і хороба, і нещастя, і незгода.

3. І так покарав людей справедливий Господь потом, войнами, мором і найгірше

неволею.

4. Бо єдин єсть Бог істиний і єдин він цар над родом чоловічим, люди, як

поробили собі багато богів, то з тим укупі поробили багато царів, бо як у

кожному кутку був свій бог, так у кожному кутку став свій цар, і стали люди

биться за своїх царів, і пуще стала земля поливатися кров'ю і усіватися попелом

і костями, і умножились на всім світі горе, біднота і хороба, і нещастя, і

незгода.

5. Нема другого Бога, тільки один Бог, що живе високо на небі, іже везді сий

Духом святим своїм, і хоч люди поробили богів в постаті звіриній і чоловічій со

страстями і похотями, а то не боги, а то страсті і похоті, а привив над людьми

отець страстей і похотей, чоловіко-убийця диявол.

6. Немає другого царя, тільки один Цар Небесний Утішитель, хоч люди і поробили

собі царів в постаті своїх братів — людей, со страстями і похотями, а то не були

царі правдиві, бо цар єсть то такий, ще прр вить над усіма, повинен бути

розумніший і найсправедливішій над усіх, а розумніший і найсправедливіший єсть

Бог, а ті царі — со страстями і похотями, а правив над людьми отець страстей і

похотей, чоловікоубивця диявол.

7. І ті царі лукаві побрали з людей таких, що були сильніші, aбо їм нужніші, і

назвали їх панами, а других людей поробили їх невольниками, і умножились на

землі горе, біднота і хороба, і нещастя, і незгода.

8. Два народи на світі були дотепніші: Євреї і Греки.

9. Євреїв сам Господь вибрав і послав до їх Моїсея, і постановив їм Моїсей

закон, що приняв од Бога на горі Синайській і постановив, щоб усі були рівні,

щоб не було царя між ними, а знали б одного царя Бога небесного, а порядок

давали б судді, котрих народ вибирав голосами.

10. Але Євреї вибрали собі царя, не слухаючи старця святого Самуїла, і Бог тоді

ж показав їм, що вони не гаразд зробили, бо хоч Давид був луччий з усіх царей на

світі, однак його Бог попустив у гріх, що він одняв у сосіда жінку: се ж так

було, аби люди зрозуміли, що хоч який добрий чоловік буде, а як стане

самодержавно пановати, то зледащіє. І Соломона, мудрішого з усіх людей, Бог

попустив у саме велике кепство — ідолопоклонство, аби люди зрозуміли, що хоч

який буде розумний, а як стане самодержавно пановати, то одуріє.

11. Бо хто скаже сам на себе: “Я луччий од усіх і розумніший над всіх, усі

мусять коритися мені і за пана мене уважати, і робить те, що я здумаю” — той

согрішає первородним гріхом, которий погубив Адама, коли він, слухаючи диявола,

захотів порівнятися з Богом і здурів, — той навіть подобиться самому дияволу,

котрий хотів стать в рівню з Богом і упав у пекло.

12. Єдин бо єсть Бог і єдин він Цар, Господь неба і землі.

13. Тим і Євреї, як поробили собі царів і забули єдиного Царя небесного, зараз

одпали і од істинного Бога і почали кланятися Ваалу і Дагону.

14. І покарав їх Господь: пропало і царство їх, і всіх забрали у полон Халдеї.

15. А Греки сказали: “Не хочемо царя, хочемо бути вільні і рівні”.

16. І стали Греки просвітленні над усі народи, і пішли од них науки і скуства і

умисли, що тепер маємо. А се сталось за тим, що не було у них царей.

17. Але Греки не дізнались правдивої свободи, бо хоч одріклись царей земних, та

не знали Царя Небесного і вимишляли собі богів, і так царей у їх не було, а боги

були, тим вони в половину стали такими, якими були б, коли б у них не було богів

і знали б небесного Бога. Бо хоч вони багато говорили про свободу, а свободні

були не всі, а тільки одна частка народа, прочі ж були невольниками, і так царів

не було, а панство було: а то все рівно, як би у їх було багато царів.

18. І покарав їх Господь: бились вони між собою, і попали в неволю іспершу під

Македонян, а друге до Римлян.

Сторінка 1 з 5 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 4 5 > У кінець >>