Іван Котляревський  
(1769-1838)

 

Основоположник нової української літературної мови

Народився 9 вересня 1769р. в Полтаві в сім’ї канцеляриста.

Навчався у дяка. Із 1780 по 1789 вчився у Полтавській духовній семінарії.

У 1789—1793 працював канцеляристом, у 1793—1796 — домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах.

У 1796—1808 перебував на військовій службі в Сіверському карабінерському полку.

У 1806—1807 Котляревський в ранзі штабс-капітана брав участь у російсько-турецькій війні, був учасником облоги Ізмаїлу.

У 1808 вийшов у відставку з орденом святої Анни.

З 1810 працював наглядачем «Дому для виховання дітей бідних дворян».

У 1812 під час походу Наполеона I Бонапарта на Росію Котляревський сформував у містечку Горошині на Полтавщині 5-ий український козачий полк, за що отримав чин майора.

У 1817—1821 — директор Полтавського вільного театру.

У 1818 разом з В.Лукашевичем, В.Тарновським та ін. Входив до складу полтавської масонської ложі «Любов до істини».

Член Вільного товариства любителів російської словесності з 1821 року.

Підтримував зв’язки з декабристами.

У 1827—1835 — попечитель «богоугодних» закладів.

Помер 10 листопада 1838р. і похований у Полтаві.

Твори:

  • поема «Енеїда» (1798) — перший твір нової української літератури, написаний народною мовою
  • водевіль «Москаль-чарівник» (1819)
  • п’єса «Наталка-Полтавка» (1819)
  • «Пісня на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну»
  • Записи про перші дії російських військ у турецьку війну 1806 року (російською мовою)
  • кантата «Малороссийский губернский общий хор»
  • «Ода Сафо» — переклад на російську мову