Критика «Енеїда» І. Котляревський

 

      Найвідомішим твором письменника стала, безперечно, поема «ЕНЕЇДА». Цей твір був попу­лярним завжди. Ще за життя поета він розходивсь по Україні в рукописних списках. Першу ластів­ку нової літератури Україна прийняла захоплено.

Над «Енеїдою» Котляревський працював близько ЗО років (з перервами). Три перші частини вийшли з друку в 1798 р., четверта — у 1809 р., п’ята — у 1822 р.; повністю твір завершено в 1825- 1826 рр., а видано в 1842 р. після смерті письменника.

Сюжет бурлескно-травестійної поеми «Енеїда» Іван Котляревський запозичив у римського поета Вергілія. І. Котляревський, згідно з вимогами жанру, дотримується сюжету, взятого у Вергі- лія. Проте «Енеїда» — оригінальний твір: у римського автора — 12 частин, а в Котляревського — тільки 6. Деякі епізоди (наприклад, розповідь Енея про загибель Трої) український письменник зовсім випускає, а деякі, навпаки, розгортає у ширші картини (наприклад, сцену зустрічі троянців з Дідоною), пекло і рай описує по-своєму, інші картини теж оригінальні, бо витримані в дусі україн­ського фольклору, та й дія відбувається в Україні (названо міста й села Полтавщини, наприклад Лубни, Гадяч, Будища). Котляревський часто в полотно твору вплітає епізоди з життя українських козаків, старшини, селянства, міщан, священиків, учнів. Правдиві й мальовничі картини життя України відтіснили античний світ на другий план. Завдяки такому самостійному підходу до справи «Енеїда» і на запозичений сюжет вийшла оригінальним твором. По суті, крім імен героїв та основ­ної нитки подій, від Вергілієвого твору нічого не залишилося, бо минуле тут стало сучасним, су­часне — минулим, героїчне — побутовим, а побутове — піднесено-урочистим.

За жанром «Енеїда» — ліро-епічна травестійно-бурлескна поема (епічна — бо в ній події по­даються в розповідній формі; травестійна — бо античні герої «перевдягнені» в українське вбрання, перенесені в історичні умови українського життя; бурлескна — бо події і люди змальовуються в основному в жартівливо-знижувальному тоні). Проте гумор «Енеїди» не розважальний. Ніби жар­туючи, Котляревський відтворив минуле України, сучасне (другу половину XVIII ст.) і заглянув у майбутнє. Засобами соковитого гумору він зумів оспівати героїзм українського козацтва, його по­братимство, нестримну жадобу народу до волі. Автор української «Енеїди» порушує низку суспі­льно важливих для нашого народу проблем: соціальної нерівності, захисту рідної землі від ворогів, громадянського обов’язку, честі сім’ї, виховання дітей, дружби, кохання та інші.

Загальну картину суспільства та взаємин у ньому поет подає в описі пекла і раю. Рай та пекло населені ним відповідно до народних уявлень, як це зображено в легендах та піснях. У раю —- бідні вдови; сироти; ті, які «проценту не лупили», а допомагали убогим; ті, які «жили голодні під тина­ми», з яких глузували, котрих ображали й «випроваджували в потилицю і по плечах». У пеклі ж — пани й чиновники. Автор докладно перелічує всіх, уміщених ним до пекла. На першому плані — поміщики-кріпосники, за ними — козацька старшина, купці, судді, міняйли, чиновники, корчмарі, офіцери. Отже, пекло і рай — це втілення автором народної мрії про соціальну справедливість. Пекло зображене не стільки в бурлескному, як у сатиричному плані.

У поемі не лише сказано правду про найбільше лихо — кріпацтво, про нелюдяність, жорсто­кість панів, а й висловлено мрію народу про соціальну справедливість: хто знущається із трудівни­ків, вважає їх за худобину, тому місце в пеклі. До того ж у творі докладно описано різних царів, але суттєвої різниці в способі їхнього життя, у звичках і уподобаннях немає. Своє життя вони прово­дять у розвагах: бенкетуванні, любовних пригодах, щоденному пияцтві. От, наприклад, Дідона. Вдаючись до іронії, поет спочатку пише, що це «розумна пані і моторна... трудяща, дуже працьо­вита». Та подальший докладний опис її «діянь» розкриває цю іронію: виявляється, що вся її «пра­цьовитість» зводиться до переодягань, танців, ігор, женихання й бенкетів, де сивуха та інші напої ллються рікою, а від страв ламаються столи. У таких «трудах» і провела Дідона все життя. Таке ж паразитичне існування бачимо в маєтках Ацеста, Евандра та інших князьків. Коли до сказаного додати дріб’язкові чвари, бешкетування, інтриги, безкультур’я, то замкнеться мізерне коло пусто­порожніх інтересів українського поміщика, козацької старшини кінця XVIII ст., бо саме їх злочин­ну суть і аморальну нікчемність показано й затавровано в образах цих жалюгідних царят. Другою суспільною вадою було хабарництво чиновників, яких автор за характером своєї роботи знав дуже добре. Тому бюрократичний апарат царської Росії, його моральний розклад змальований в образах богів колоритно й переконливо. За хабар Еол влаштовує бурю на морі, за хабар цю бурю Нептун- «драпічка» втихомирив.

Олімп дуже нагадує губернську, а то й столичну канцелярію-департамент із типовими для неї чиношануванням та взаємним недовір’ям, підлабузництвом і здирством, інтригами й круговою порукою, кумівством і хабарництвом, а понад усе — зловживанням своїм становищем і повного байдужістю до інтересів та потреб народу. На чолі Олімпу — бог Зевс. Грубіян за натурою й само­дур за вихованням, він понад усе полюбляє горілку. Це сміх злий, нищівний; він є виявом сили народу, який сміявся не лише з інших, а й із себе. Та в багатьох картинах Котляревський відходить від бурлеску, найчастіше там, де йдеться про високопатріотичні або ліричні мотиви. Майже немає елементів бурлеску в характеристиці Евріала, а також Енея і троянців у ІУ-УІ частинах, в описі втечі Низа та Евріала з рутульського стану, у згадках про Гетьманщину тощо. І там, де поет оспівує найсвятіші для народу почуття любові до рідного краю, бурлеск зникає, розповідь стає поважною: то урочистою, то зворушливою.

«Енеїда» І. Котляревського — енциклопедія народного життя України XVIII - початку XIX століття. Письменник завжди дотримував принципу правдивості та достовірності. Уже з перших рядків твору ми потрапляємо в дивоцвіт українського життя і національного характеру:

Еней був парубок моторний І хлопець хоч куди козак,

Удавсь на всеє зле проворний,

Завзятіший од всіх бурлак.

Сторінка 1 з 2 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 > У кінець >>