Детальний Аналіз

«Наталка Полтавка» І. Котляревський

 Аналіз «Наталка Полтавка» — визначення теми, ідеї, жанру, головних героїв, розкриття сюжету, критика.

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури «Наталка Полтавка»: драма.

Жанр «Наталка Полтавка»: соціально-побутова драма (сам Котляревський називає її «малоросійською оперою»).

Тема «Наталка Полтавка»: зображення кохання бідної української дівчини-селянки, яка відстоює своє право на щастя.

Ідея «Наталка Полтавка»: втілення народного ідеалу української дівчини, її моральної краси; засу­дження лицемірства, крутійства, хижацтва сільської верхівки в образах ви­борного і возного.

Художній напрям «Наталка Полтавка»:  поєднання ознак сентименталізму та просвітницького реалізму.

Герої «Наталка Полтавка»: Наталка, Петро, Терпилиха, Микола, возний Тетерваковський і виборний Макогоненко.

Композиція «Наталка Полтавка»: проста, події розгортаються плавно, природно, без зайвих сцен і картин.

Твір складається із двох дій, кожна з яких поділяється на картини, а ті — на яви. У першій дії є сім яв, вона композиційно обрамлена піснями: почина­ється і завершується піснею; друга дія має одинадцять яв і теж обрамлена піснями (усього у творі 22 пісні, починається «Наталка Полтавка» піснею «Віють вітри, віють буйні»). Усі яви написані у формі діалогів між двома або більше дійовими особами, зрідка трапляються монологи. Дія твору від­бувається в одному полтавському селі.

Сюжетну дію п’єси рухає соціально-побутовий конфлікт (між Наталкою, бідною селянською дівчиною, і возним Тетерваковським, багатим паном, але нелюбим Наталці, який, користуючись своєю владою і матеріальним становищем Наталчиної сім’ї, претендує на роль її чоловіка. Саме цьому підпорядковані всі інші взаємини дійових осіб).

Експозиція: знайомство з Наталкою та її родиною, виборним, возним та інформація про те, що Наталка кохає Петра і чекає його.

Зав 'язка: сцени, з яких читач довідується про намір возного одружитися з Наталкою і бажання виборного Макогоненка прислужитися в цьому. Вини­кає конфлікт, зумовлений становою й майновою нерівністю в суспільстві, — зіткнення прагнень возного (одружитися) і Наталки (небажання цього). Розвиток дії: розмова матері з донькою; виборний умовляє Терпилиху, щоб видала Наталку за возного; поява на сцені бурлаки Миколи, який стає потім посередником між Петром і Наталкою; Наталка подає рушники возному; повернення Петра і його розмова з Миколою.

Кульмінація: коли сходяться всі дійові особи й остаточно вирішується доля Наталки.

Розв’язка: благословення матір’ю Наталки і Петра; промовисті, афористич­ні репліки Миколи, виборного.

У композиції твору важливими є авторські ремарки, тобто пояснення драма­турга щодо місця й часу дії, обстановки, вигляду персонажів, їхнього одягу, віку, поведінки, міміки, жестів, психологічного стану, інтонацій тощо. До композиційних одиниць п’єси слід віднести монологи, діалоги дійових осіб, у яких розкриваються їхні характери, а також пісні, які є самохарактеристи­кою героя.

Тож композиція п’єси «Наталка Полтавка» доволі майстерна, напруженість розвитку дії весь час тримає читачів у пильній увазі, в неослабленому інте­ресі до кожної сцени, кожної дійової особи та її поведінки, хвилює їх. Пев­ну композиційну роль відіграють у цій п’єсі ремарки (весь авторський текст у творі): вони здебільшого короткі, стислі, але влучні, виразні, зрозумілі.

Примітки: П’єса «Наталка Полтавка» — це перший драматичний твір нової українсь­кої літератури, який, за влучним висловом видатного українського драмату­рга Івана Карпенка-Карого, є «праматір’ю українського народного театру».